Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
Радянська ідеологія прищеплювала також ідею, що радянські трудящі були в більшій безпеці й жили краще, ніж їхні колеги на Заході. Однак моторошний контраст між вірою трудящих у справедливість їхнього суспільного ладу та реальними умовами їхнього життя не витримав випробування гласністю. Робітники дивилися фільми, де показували супермаркети в США, й розуміли, що це той достаток, який нібито мав забезпечити комунізм у Радянському Союзі.
Після початку 10 липня 1989 року страйку шахтарів у західносибірському місті Междурєченськ ця акція поширилася на всі вугледобувні області країни, і стихійність та одностайність цього страйку засвідчили факт утрати ідеологією своєї сили.
Потужність цієї ідеології до 1985 року гарантувала також єдність партії. Проте зусилля Горбачова використати гласність для мобілізації населення проти його консервативних опонентів дали змогу реформаторам партії, які раніше не могли захистити своєї незалежної позиції, шукати допомоги у вищих колах. Результатом став розкол між консерваторами та реформаторами на кожному рівні, який постійно поглиблювався. В результаті ідеологія, яка за задумом мала керувати кожним аспектом життя, невдовзі не могла вже керувати навіть комуністичною партією.
Коли Горбачов заходився реформувати Радянський Союз, у нього за плечима був багаторічний досвід роботи в партійному апараті, й ідеологію він розглядав як один із методів маніпуляції, а тому не усвідомлював, що для більшості радянських громадян ця ідеологія є предметом віри. Саме через це він так легковажно повівся з основоположними переконаннями радянських громадян.
Однак теократична система не так легко піддається доктринальній реконструкції. Намагаючись зберегти структуру ідеологічної держави без ідеології, Горбачов розпочав процес, який міг завершитись або кінцем реформ, або крахом СРСР, бо щойно люди припиняють вірити в тоталітарну ідеологію, вони втрачають бажання жити за тоталітарних інститутів.
Маркс вважав, що буття визначає свідомість, але ніде не було так очевидно, як у Радянському Союзі — першій марксистській державі, що саме свідомість визначає буття. В СРСР людям прищеплювали хибну свідомість і закабаляли за допомогою цієї свідомості.
За цих умов гласність могла лише знищити радянську систему. Не тому, що будь-яке окреме викриття виявлялося критичним для режиму, а радше тому, що сама ідея правдивої інформації могла тільки зруйнувати систему колективної омани, коли режим вважався верховним арбітром істини, а радянська система — здійсненням історичної долі людства, участь у якому була привілеєм кожного громадянина.
Створюючи Радянський Союз, більшовики піддалися на всі три спокуси, відкинуті Христом у пустелі. Але відданість радянського народу вони здобули, приховавши той факт, що зробили це в інтересах Диявола. Радянський Союз зазнав краху тому, що коли довго ошукуваний радянський народ зрозумів завдяки гласності, кому він насправді служив, то скинув ментальне ярмо, що зв’язувало його із системою зла, і почав шукати інших богів.
За кілька тижнів після випадку біля американського посольства я спостерігав, як невеличка юрба збиралася довкола отця Дмитра Дудка на подвір’ї церкви Миколи Чудотворця в Черкизові, що за 100 кілометрів від Москви.
У 1980 році отця Дмитра заарештували за звинуваченням в антирадянській агітації в зв’язку з його відвертими проповідями, а незабаром він приголомшив московську інтелігенцію, виступивши на телебаченні із заявою про своє зречення анти-радянської діяльності. Вийшовши з Лефортовської в’язниці, він усамітнився й уникав контактів зі своїми «духовними дітьми». Зрештою його призначили служити у віддаленій церкві, і він, як багато хто з його парафіян, намагався знайти якийсь новий шлях.
«Скажіть, панотче, — говорила згорблена старенька, — як нам треба ставитися до чаклунок і знахарів?»
«Чорна магія та сатанізм, — відповідав отець Дмитро, — гірші за будь-який більшовизм. Вони можуть допомагати тілу, але наслідком є смерть душі».
Інша жінка спитала його, чому так багато алкоголіків.
«П’янство — ознака відсутності в нас віри в Бога. Воно відволікає нас від жорстокої реальності, проте єдиний шлях до подолання трагедії — через Бога. Бо все, чого ми не отримуємо в цьому житті, отримаємо в житті вічному».