Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу
- Автор: Саттер Дэвид
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Дух і літера
- ISBN: 978-966-378-524-0
- Переводчик: Наталья Комарова
- Жанр: История
Электронная книга - «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу». Краткое содержание книги:
Тим часом, приблизно о 4-й годині, Єльцин поїхав до Міністерства оборони й, посилаючись на побоїще біля Останкінського телецентру, став переконувати міністра оборони Павла Грачова віддати наказ про штурм парламенту.
О 6:55 журналісти в буфеті шостого поверху раптом прокинулися від звуків інтенсивного кулеметного вогню й побачили, що Білий дім зазнав нападу.
Впродовж наступних одинадцяти годин армійські підрозділи атакували Білий дім, застосовуючи танки та автоматичну зброю, і врешті-решт вирішили результат боротьби за владу на користь Єльцина ціною майже 150 людських життів.
Після жовтневих подій у Росії відбулися глибокі зміни в загальних настроях. Попри те, що спочатку опитування громадської думки свідчили про підтримку штурму російського парламенту, після безперервного відтворення російським телебаченням кадрів цього нападу багато хто почав замислюватися, чому сім років демократичних реформ увінчалися боротьбою за владу між колишніми союзниками та масовим побоїщем у центрі Москви.
За тижні цього протистояння солдатів, які брали в ньому участь, задля їхнього власного захисту переводили з їхніх частин до Таманської і Кантемирівської дивізій під Москвою. Водночас раніше маргінальні політичні фігури здобули громадську підтримку. Наприкінці жовтня очільник Комуністичної партії Росії Геннадій Зюганов з’явився в телепрограмі «Громадська думка» разом із іншими політичними діячами, в тому числі Гайдаром. Після дискусії глядачів попросили зателефонувати до студії й оцінити виступи учасників. І за переконливість Зюганова, рейтинг якого ніколи не перевищував 4–5 відсотків, цього разу проголосувало 36 відсотків глядачів, що поставило його на друге місце після Гайдара.
Уряд відмовився назвати кількість убитих під час штурму Білого дому, і тому стала фігурувати неофіційна цифра — 1500 загиблих. Газета «Комсомольская правда» 4 листопада писала: «За місяць після московської трагедії ми не знаємо ні числа загиблих, ні їхніх імен. Без цієї правди... жити можна, але важко відчувати себе людиною».
В інших газетах почали розвивати теорію свідомої провокації. Як, запитували там, удалося демонстрантам-комуністам прорватися крізь міліцейські кордони й захопити мерію, а потім безперешкодно впродовж двох годин іти до Останкінського телецентру, і їх не зупинили ні солдати, ні міліція? І якщо міліція залишала свої пости в паніці, а не згідно з планом, то чому міністрові внутрішніх справ Віктору Єріну після цих подій було присвоєно звання Героя Росії за участь у придушенні повстання?
По всій Москві стали з’являтися написи на стінах, в яких Єльцина називали «вбивцею», та інші ознаки того, що, застосувавши в боротьбі з комунізмом комуністичні методи, він утратив свій моральний авторитет.
На вулиці Герцена, 44, у виборчому штабі «Вибору Росії» — проєльцинського політичного блоку, очолюваного Гайдаром, — молоді люди уважно стежили за комп’ютером і складали в стоси аркуші паперу, що вилітали зі швидкісного принтера. У підвальному приміщенні накривали столи для урочистого бенкету.
Володимир Боксер, який керував виборчою кампанією блоку в Москві, знав, що Жириновський набирає голоси в багатьох регіонах. Але коли почалися дзвінки від місцевих штабів і спосте-
рігачів на дільницях, Боксер залишався впевненим, що «Вибір Росії» здобуде переконливу перемогу.
Перші дзвінки були від спостерігачів. Як і очікувалося, були деякі скарги на порушення в ході голосування. О 18-й годині Боксер отримав перші результати зі спеціальних виборчих дільниць — лікарень, торгових суден, геологічних експедицій та військових частин. Там виборці голосували зранку й усі одночасно, тож їхні результати надходили раніше за інші.
Записавши результати, Боксер побачив дещо бентежливу картину. На багатьох дільницях, особливо у військових частинах, Жириновський отримав кращі результати, ніж очікувалося. Втім, певним полегшенням було побачити, що в московських лікарнях проєльцинський блок лідирує зі значним відривом. Як правило, в Москві результати голосувань у лікарнях майже не відрізнялися від загальноміських.
О 20-й годині виборчий штаб заповнили російські та іноземні журналісти та численні знаменитості з політичного й мистецького світу. Було подано червоне вино, дехто з найвідоміших гостей давав інтерв’ю перед камерами. Водночас група осіб зібралася перед телевізором, де диктор телебачення Тамара Максимова в білому вбранні відкривала урочистий прийом у Кремлівському палаці з’їздів, заздалегідь названий «святом демократії» та присвячений оголошенню результатів перших у Росії за 76 років багатопартійних виборів.