Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Правило невидимого пубертату — це ще яскравіший приклад нашої «соціальної не-дужості». А в роки отроцтва ми якраз переживаємо стадію загострення (яку запускає та підсилює вир гормонів). Те, що ми, тобто суспільство, не хочемо бачити у підлітковому віці своєрідну форму «протесту», свідчить про позицію страуса, що так само відображає наші власні соціальні недуги. До певної міри соціальні недуги можна «пролікувати» ритуалами зміни стану, та в нас нема ніяких офіційних обрядів чи ритуалів, які б знаменували перехід дитини / підлітка з одного стану в інший. Їм не залишається нічого, крім як вигадати власні. (Проба на тривкість, або рік-на-паузу, є саме таким зціленням — правильним ритуалом ініціації, та він відбувається із запізненням і лише для привілейованого кола молодих людей.)
Правила Тижня першокурсника базуються на комбінації «соціальної не-дужості» — пролікованої і ритуалом, і алкоголем — та питомо англійського виду «впорядкованого безладу», який відображає нашу потребу в поміркованості. Правила іспитів та випускних висновуються із скромності та, як несподівано, рівнозначної дози лукавства, а ще й добре присмачені песимізмом у стилі ослика Іа, прикрашені гумором та дрібкою поміркованості.
Ритуали шлюбування, здається, викликають у нас сверблячку «соціальної не-дужості». Табу на розмови про гроші — це поєднання «соціальної не-дужості» + скромність + лукавство, з урахування класової похибки, певна річ. На весіллях симптоми «соціальної не-дужості» можна ефективно усунути за допомогою гумору, знову ж таки. Болісний «експеримент на людях», себто похорони, демонструють, як далеко може зайти «не-дужість» без відповідного лікування. Також експеримент підкреслює схильність до поміркованості. Квота на сльози основується на поєднанні поміркованості, ґречності та чесної гри.
Привід для свята та його побратим — магічна віра в силу алкоголю — це також приклади «соціальної не-дужості», яку гасять алкоголем та ритуалами.
Різдвяні лементи та правило Скруджа поєднують песимізм, ґречність та, знову таки, лукавство. Впорядковане безладдя Нового року — це знову про поміркованість та її близьку родичку — чесну гру, а також про вже нам відому спробу гасити симптоми «соціальної не-дужості» алкоголем та ритуалами. Зрештою, все це стосується більшості другорядних календарних свят. Певною мірою це стосується і відпустки. І тут знову на перший план виходить наша потреба в обмеженні доступу до межових станів та приструнчення бажань, а якщо абстрактніше — то потреба поміркованості.
Класові правила, які впорядковують ритуали зміни станів, крутяться навколо класової зацикленості, але також тісно пов’язані із ще однією основоположною рисою, яка однаковою мірою притаманна всім класам. Це — лукавство, зокрема його суто англійський різновид — суміш скромності та лукавства.
Особисті, сімейні ритуали зміни стану — це насправді виняткова територія порятунку від виснажливих соціальних недугів. (Ще одним таким порятунком для нас є секс, також зі сфери приватного.) Наша фанатична зацикленість на особистому може бути свого роду симптомом «соціальної не-дужості», але не треба легковажити й тим, що ми цінуємо приватність, адже та трохи полегшує нам перебіг соціальної недуги. Вдома, в родинному колі, серед друзів, в товаристві коханих ми можемо бути сердечними та спонтанними. Ми тоді дуже навіть скидаємося на людей. Такими нас навряд чи побачать туристи. Ну, хіба краєм ока. Але для цього треба запастись терпінням, бо то так само, як застати великих панд у процесі спарювання!
[Висновки]
Що таке англійськість
На початку я постановила з’ясувати «визначальні характеристики англійськості». Ретельно придивляючись до особливих звичок та патернів у поведінці англійців, я виокремила специфічні приховані правила, які врегульовують цю поведінку, а потім спробувала проаналізувати, що ці правила можуть розповісти про ментальність англійців. Такий собі напівнауковий метод, добре хоч системний. Однак, незважаючи на всі впевнені заяви, виголошені у Вступі, я поняття не мала, чи щось з того вийде, адже раніше такий метод вивчення національного характеру ніхто не застосовував.
Здається, усе вдалось. Або ж я трохи забігаю наперед. Йдеться про те, що мені цей метод дуже допоміг краще зрозуміти «основу основ» англійськості — «менталітет», «етос», «gemeingeist» («обопільний дух»), «культурний геном», називайте як хочете. Тепер, коли я бачу особливо дивну і безглузду поведінку англійців (а пишу я ці рядки в розпал різдвяних свят), то можу собі сказати щось на кшталт: «Ет, та це типовий випадок “соціальної не-дужості”, полікований алкоголем та межовим станом свята + гумор + поміркованість» (я зазвичай не кажу цього вголос, щоб люди, бува, не подумали, що мені бракує клепки в голові).