Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Винятками є святкування з нагоди виходу на пенсію та прощальні вечірки, які переважно відбуваються на роботі: серед гостей можуть бути не лише близькі друзі того чи тієї, хто покидає колектив. Тому цим ритуалам зміни стану характерні звичні ознаки англійськості: симптоми «соціальної не-дужості» глушать гумором та алкоголем; класову зацикленість маскують ввічливим егалітаризмом; скромні, самознецінюючі промови рясніють прихованими хвастощами; панує хмільне «розкріпачення»; неоковирні рукостискання, незграбні поплескування по плечу та недоладні обійми.
Насправді домашні свята, які влаштовують лише для близьких — хай це будуть дні народження, річниці, новосілля та вечірки з нагоди виходу на пенсію, — не розписані по нотах. Там можуть дотримуватися загальноприйнятих традицій (торт, кульки, пісні, особливі страви, напої, тости), але їх зазвичай одомашнюють і інтерпретують по-своєму. Також поведінка гостей буде дуже різною, і це залежатиме не лише від того, до якого класу вони належать чи якого вони віку, але ще й від особистих факторів — характеру, настрою, «мух», «коників» та мотивації. Все це вже зі сфери інтересів клінічних психологів та психіатрів, а не соціологів.
До певної міри все це стосується і більш формальних, не таких інтимних, ритуалів зміни стану — навіть на світських подіях наша індивідуальність нікуди не вивітрюється і ми не перебираємо подобу роботів, які роблять тільки те, що їм велить кодекс англійськості.
Я, не маючи наміру заперечити нашу індивідуальність, все ж певна, що в загальних рисах наша поведінка на офіційних, не домашніх заходах є передбачуваною і вписується в рамки основ «граматичних» правил нашої культури. Щоб уникнути непорозумінь скажу, що наша менш передбачувана поведінка на домашніх святах від цього не стає «помилковою». Ці події дуже скидаються на неправильні дієслова: в них свої правила, які уможливлюють вищий, аніж той, що ми собі дозволяємо на щодень, градус душевного тепла, спонтанності та відкритості. Ми не «ламаємо правила» на домашніх святах. Просто там, в колі людей, яких добре знаємо і яким довіряємо, ми можемо поводитися більш-менш як нормальні люди. Це дозволено правилами англійськості.
Класові правила
На такій зворушливій оптимістичній ноті я, однак, не завершу розмову, а візьмуся за обговорення класового питання. Знову. Ви ж бо не подумали, що цей розділ обійдеться всього декількома побіжними згадками про класи?
Та ви вже й самі можете ґрунтовно проаналізувати класову диференціацію. Ну ж бо, спробуйте: які головні відмінності між похоронами робочого класу та середнього класу? А які індикатори весіль впевненого середнього класу та верхівки середнього класу? Проведіть порівняльний аналіз класів на базі матеріальної культури, вбрання та тривожних сигналів класової диференціації.
Ну, гаразд, я сама, та годі сподіватися на щось екстраординарне: з огляду на те, що Джейн Остін влучно назвала «що раз то густішим і стислішим текстом», ми вже явно близимося до фінішу. Якщо ми досі не дали ради з англійськими класовими індикаторами, то вже й не дамо.
Як ви вже здогадалися, в нас нема позакласових ритуалів переходу. Кожна деталь (від мови і вбрання до кількості горошинок на виделці) весілля, Різдва, вечірки з нагоди новосілля чи похорону зумовлена, хоча б до певної міри, класовою приналежністю.
Обряди робочого класу
Ритуали робочого класу, здебільшого, найрозкішніші (якщо говорити про кореляцію статків та витрат).
Весілля робочого класу, наприклад, майже завше буде справжнім «балом» — з бенкетом (не фуршетом, а саме бенкетом), в спеціально винайнятому залі ресторану, пабу чи готелю; з великою крутою автівкою, у якій наречена їхатиме до церкви; з цілою свитою дружок в однакових, затісних і відкритих сукнях; з величезним триповерховим тортом; з гістьми в гламурних, новесеньких, прибережених до особливих подій сукнях та костюмах, до яких ретельно підібрані аксесуари; з весільним фотографом та професійною командою відеооператорів; з галасливою вечіркою з танцями, де алкоголь не пересихає; з весільною подорожжю у теплі краї. Грошей ніхто не жаліє. «Все найкраще для нашої принцески!»
Похорон (велетенські вишукані вінки; розкішна домовина), Різдво (дорогі подарунки; надто багато їжі та напоїв), дитячі дні народження (найсучасніші хай-тек забавки; дорожезна футбольна форма і найкрутіші брендові кросівки) опираються на ті ж самі принципи.