Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Навіть якщо ви в скруті, то слід тримати фасон і показати, що ви добряче витратилися, щоб «бути на рівні». Для цього можна скористатися улюбленим способом: поїхати до Кале на один день і накупити вагон дешевого пійла. Такі забіги ми називаємо «алко-турами».
Ритуали низів та серединки середнього класу
Свята низів та середини середнього класу трохи скромніші і не такі масштабні. Ось, скажімо, весілля: батьки тут охочіше допоможуть молодій парі з виплатою іпотеки, аніж легковажно «протринькають гроші на пишне весілля». Однак, тут досі переймаються тим, щоб все було «гоже» та «як треба» (от для кого пишуть довідники з весільного етикету!). Тут хвилюються та стресують через родичів, які можуть зіпсувати та «занизити» подію, напившись і «виставивши себе на посміх». Якщо для робочого класу ідеалом є гламурне зіркове весілля, як-от Пош та Бекхема, то тут рівняються на королівські весілля — ніяких тематичних весіль та премудростей, все має бути в рамках «традицій», всі деталі мають бути елегантними та продумано вишуканими.
Весілля в середовищі буржуа та тих, хто пнеться в буржуа, вкрай вимудровані — там все продумано до дрібниць: «салфетки» пасують до квітів, які «тон в тон» підібрані до гостьових карток, які і собі «допасовані» по кольору до свекрушиного пастельного костюмчика. Ретельність оздоблення, однак, не впадає у вічі, поки пані делікатно не натякне. Їжа на бенкеті проста і без викрутасів, але страви мають хитромудрі назви, як у готельному меню, де пюре називають «картопляним кремом». Порції не такі щедрі, як на весіллях робочого класу, але подають все вигадливо і «декорують» квіточками, вирізаними з петрушки та редиски. «Хороші вина» швидко закінчуються, бо хтось порахував кількість алкоголю по мінімуму, та це не завадило дружбі напитися, і він не дотримався обіцянки не смалити масних жартиків, виголошуючи вітальну промову. Наречена в шоці, матір нареченої — оскаженіла. Ніхто дружбу не ганить, бо кому треба остаточно зіпсувати свято небаченим скандалом, а тільки обурено перешіптуються поміж собою і тітоньками. До кінця вечора всі вони злісно зиркають на дружбу з-під лоба і ще тугіше стискають уста на знак категоричної зневаги.
Ритуали верхівки середнього класу
Ритуали верхівки середнього класу зазвичай менш пафосні та вигадливі. Принаймні в середовищі, де всі впевнені у своєму становищі. Та навіть ті, хто переймається питанням статусу, прагнуть до безтурботної елегантності, не такої, як у мідлів середнього класу, які хочуть, щоб їхні старання та важку працю належно оцінили. Неприлизані, стримано стильні весілля верхів середнього класу, достоту як і «нюдовий» макіяж, все-таки потребують чимало зусиль, планувань та коштів.
Для тих панів, які дбають про своє місце у класовій ієрархії, особливо це стосується містян, освічених «балакучих» класів, які переймаються не тим, щоб все було правильно, а радше щоб все було по-особливому. Відчайдушно прагнучи вирізнятись і дистанціюватися від середнього прошарку буржуазії, вони що є сили намагаються уникати не лише накрохмаленої манірності, а й всього «традиційного». На їхньому весіллі ніяк не може лунати такий самий «стрий-добрий марш Мендельсона» чи «старосвітські занудні гімни», як на псевдотюдорівських весіллях буржуа, чи, спаси і сохрани, Господи, мешканців таун-хаусів Пардонії. Тут наречена заходить під супровід дивної, нікому не відомої музики — гості продовжують собі теревенити, а велична хода нареченої супроводжується гулом балочок. Ніхто в церкві не співає, бо обраних гімнів — маловідомих і складних — ніхто не знає напам’ять.
Те саме з їжею, яка «цікава» і вигадлива, але її не так то й просто і легко їсти, та одягом, який теж є найновішим писком авангардної моди, який не так то й просто носити, а тим паче — споглядати.
Старші пари, а верхівка середнього класу часто одружується в пізнішому віці, просто реєструють свій шлюб у РАГСі (причиною іноді є хибне уявлення, буцімто для вінчання в церкві потрібно хоча б вірити в існування Бога) або шлюбуються на «альтернативних» церемоніях, де виголошують власноруч написані обітниці вірності та любові. На диво, ці обітниці за змістом мало чим відрізняються від церковних, хіба що вони не так лаконічно та елегантно сформульовані.