Пастка на дурнів
- Автор: Хеллер Джозеф
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- ISBN: 5-308-00194-4
- Переводчик: Микола Мещеряк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пастка на дурнів». Краткое содержание книги:
Улюблені художні прийоми Хеллера — гіпербола, карикатура, гротеск — допомагають виразніше відчути атмосферу кар’єризму, корупції, хабарництва, пияцтва, поширених в американській армії.
Невдовзі після виходу в світ (1961) роман став бестселером.
— Дякую, полковнику, дякую вам, сер! Ви навіть не уявляєте собі, що це значить!
— Ще й як уявляю, Майло! Я чудово уявляю собі, що це значить!
— Ні, полковнику, боюсь, що ви і гадки не маєте про те, що це значить, — переконано заперечив Майло. — Це передусім значить, що хтось повинен прийняти в мене справи синдикату. І негайно, бо справи ці досить складні, а мене можуть збити при першому ж вильоті!
На ці слова полковник Пескарт умить прояснів.
— Що ж, коли так, Майло, то ми з підполковником Порком охоче приймемо в тебе справи синдикату, — з удаваною недбалістю мовив він, потираючи руки, і трохи не облизався, наперед смакуючи таку перспективу. — Тим більше, що певний досвід з торгівлею помідорами на чорному ринку в нас уже є. Тож із чого почнемо?
Майло зміряв полковника спокійним, вдячним поглядом.
— Спасибі вам, сер, повік не забуду вашої доброти, — якнайщирішим голосом мовив він. — По-перше, вам доведеться подбати про обезсолену дієту для генерала Штирхера та обезжирену — для генерала Бидла.
— Стривай, Майло, я візьму олівець… Так..: Що там іще?
— Кедри, сер.
— Кедри?
— Ліванські, сер.
— Ліванські кедри?
— Кедри з Лівану. Треба відправити на тартак в Осло, де їх поріжуть на тес для будівництва Кейп-Коді. Потім банани.
— Банани?
— Пливуть через океани. З Нової Зеландії — до Голландії за тюльпани, які відправлено літаком до Женеви, за сири для Відня. Пео.
— ПО?
— Так точно, сер, з попередньою оплатою. Оплата по доставці тут не проходить. Трон Габсбургів хитається.
— Стривай, стривай, Майло!..
— І не забудьте про електролітний цинк на складах Флінта. Чотири вагони електролітного цинку мають бути відправлені з Флінта франко-бортом через Калькутту до Дамаска — прибуття вісімнадцятого, добова прострочка — два проценти, П. К. М.
— Пекаем?
— Плата в кінці місяця, сер. «Месершміт» із вантажем коноплі треба відправити до Белграда в обмін на півтора літака С-47 з недов’яленими фініками з Хартума за попередньою домовленістю, коротше — П. Д. Виручку за португальські анчоуси, продані Ліссабону, пустити в оплату єгипетської бавовни, коли її повернуть нам із Мамаронека, а також для закупки максимальної кількості іспанських апельсинів. За naranjas завжди платіть готівкою.
— За naranjas?
— Так у іспанців називаються апельсини, а це іспанські апельсини. І не забудьте про палеолітика.
— Кого-кого?
— Палеолітика із Пілтдауна,[54] Пілтдаунську людину, сер! Інститут Смітсона у Вашінгтоні, за браком коштів, поки що не може придбати у нас другої Пілтдаунської людини, та незабаром має віддати кінці їхній улюблений меценат, і тоді…
— Майло…
— Франція готова закупити в нас оптом всю петрушку, і це безперечно, в наших інтересах, бо нам потрібні франки для обміну на пфеніги для оплати фініків, коли їх повернуть назад. Крім того, я замовив у Перу величезну партію бальзового дерева, яке треба розподілити на паях серед усіх їдалень синдикату, строго пропорційно до кількості їдців.
— А навіщо їдальням бальзове дерево?
— Добряче бальзове дерево в наші дні — дефіцит, полковнику. Треба бути дурнем, щоб упустити таку нагоду!
— Так, так, — не дуже впевнено проказав полковник Пескарт. Він мав вигляд людини, в якої починається приступ морської хвороби. — Сподіваюсь, ти не переплатив?
— Ще й як переплатив, сер! — бадьоро відказав Майло. — Вони заправили скажену ціну! І все-таки довелося платити, тим більше, що продавець — одна із наших філій, тож чим дорожче, тим краще. Далі — шкури.
— Кури?
— Шкури.
— Шкури?
— Еге ж, шкури. В Буенос-Айресі. Їх треба негайно видубити.
— Видубити?
— Негайно ж, на Ньюфаундленді. І відразу ж відправити морем до Хельсінкі і БПО, до початку весняної відлиги. До початку весняної відлиги в Фінляндії все йде по системі БПО.
— Без попередньої оплати, — висловив здогад полковник Пескарт.
— Поздоровляю, полковнику! Ви кмітливий хлопчина, сер! І не забудьте про партію корка.
— Корка?
— Негайно до Нью-Йорка, а черевики — до Рейк’явіка, мерлузу — до Тулузи, з Панами — піжами, мокко — до Марокко, мандарини — до Палестини.
— Майло!..
— До Ньюкасла[55] ми завезли вугілля, сер!
Полковник Пескарт у розпачі підняв руки вгору.
— Майло, благаю тебе, годі, годі! — скрикнув він, ладний заплакати. — Не гаймо по-дурному часу. Ми з тобою абсолютно незамінні,— що ти, що я. — Він пошпурив геть олівець і, роздратований, схопився на рівні.— Отож забудь про всілякі додаткові вильоти! Ти в мене не зробиш більше жодного вильоту! Не дай бог з тобою щось станеться — розвалиться вся система!
54
В містечку Пілтдауні на півдні Англії на початку XX ст. археологами було знайдено кістки древньої людини незвичайного виду. Пізніше було доведено, що ця знахідка являє собою антропологічну фальшивку.
55
Ньюкасл — центр вуглевидобутку в Англії. Англійське прислів’я: «Возити вугілля до Ньюкасла» — ідентичне за сенсом російському: «Їздити в Тулу зі своїм самоваром».