Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1

З Амстердама прийшли стежні листи до Львова, щоб не проґавили можливу появу Фрідріха Степпера, який уже втік з Голландії, добре поживившись наївними шукачами легкого заробітку. Повідомлялося, що зловмисник може бути в товаристві світловолосого молодика атлетичної тілобудови, який легко розмовляє німецькою, угорською та французькою, заводить знайомства із заможними родинами і має великий успіх у панночок.

Юрась Маґдебурко був переконаний, що утікачі від голландської Феміди прибудуть до Львова хоча б тому, що саме у його рідному місті чи не найбільше довірливих мешканців, які легко ведуться на будь-які пропозиції швидко розбагатіти, скористатися неймовірними винаходами у галузі техніки та різними новітніми препаратами відмолоджувальної або відтовщувальної дії.

Він мав рацію: Оскар саме оповідав Генріху Альбертшулле дотепний вислід доктора Мая з Рочестеру про основні складники людського організму. Чоловіки познайомилися в потязі, що рухався з Варшави до Львова.

— Отож вислід довів, — вдавано по-науковому промовляв Оскар, — що людський товщ вартий сімох куснів мила, із заліза можна виготовити цвяха середньої величини, цукром наповнити малу сільничку, вапном побілити курник, з фосфору зробити дві тисячі двісті сірників, калієм стрілити з однієї діточої гармати, а сіркою обробити від бліх одного пса! І ціна того щастя — аж дві корони!

— Прошу пана, чи можу я покликатися на вас, коли розповідатиму цього анекдота? — спитався Генріх. — Мені доводиться бувати в багатьох пристійних домах...