Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Рита 19 липня 1938 року народила Рут, мою матір. Через чотири місяці у німецькому посольстві в Парижі було вбито якогось німецького чиновника незначного рангу, у відповідь нацисти влаштували «Кришталеву ніч» і організовані погроми комерційної та іншої власності євреїв. Тієї ночі, 9 листопада{43}, було спалено синагогу Леопольдштемпль, де Рита та Леон брали шлюб. Тисячі людей було заарештовано і відправлено до концтаборів. Серед сотень убитих або «зниклих» було двоє Леонових швагрів. Макса Грубера заарештували 12 листопада. Він провів вісім днів за ґратами, тоді його відпустили. Його змусили продати свою крамницю і будинок, яким вони володіли разом з Густою, майже за безцінь. Наймолодшому з братів Рити, Юліусові Ландесу, пощастило менше: він зник через кілька днів після «Кришталевої ночі», більше про нього ніколи не чули. Єдиним слідом, що залишився{44}, був документ, в якому зазначалося, що через рік по тому, 26 жовтня 1939 року, Юліуса було переміщено до табору на схід, поблизу містечка Ніско, між Краковом і Лембергом. Через сім десятиліть він і далі залишається особою, що зникла безвісти.
Леон та Рита потрапили у пастку. Впродовж тижня після «Кришталевої ночі» Риту змусили змінити ім’я, свідоцтво про народження і про шлюб, додати туди «Сара», аби позначити своє єврейське походження. З незрозумілих мені причин ні Леон, ні їхня дочка не стали об’єктом такого приниження. 25 листопада Леона викликали до місцевої адміністрації. Голова поліції Відня, Отто Штайнхаус, видав наказ про його вигнання:
«Єврей Бухгольц Маурицій Леон зобов'язаний
покинути територію Німецького Рейху
до 25 грудня 1938 року».
Леон зберіг копію цього наказу, але я побачив його лише тоді, коли мама показала мені його папери, коли я готувався до подорожі до Львова. Документ було складено вдвоє, і він лежав разом зі свідоцтвом «про добру репутацію» від місцевої єврейської громади. Уважно прочитавши написане, я зауважив, що той наказ про вигнання було схвалено у судовому порядку головним суддею району Леопольдштадт.
Наказ про вигнання Леона з території Рейху, 25 листопада 1938 р.
Деталі відбуття Леона з Відня залишилися таємницею, але я припускав, що він разом з дружиною і дочкою вирушив до Парижа.
23 грудня його дочці Рут було видано паспорт № 3814, з чого можна зробити висновок, що вона мала їхати з батьком. Під фотографією, перештампованою свастиками, було місце для підпису, де замість нього службовцем було вписано: «Власник паспорта не вміє писати». Рут було лише шість місяців, її записали як «маленьку дитину», особу «без громадянства».
Того ж дня Леонові було видано паспорт № 3816, за дорученням голови поліції Відня, тієї самої людини, що підписала наказ про його вигнання. Леон підписався з великої, гордої і твердої літери «Б». Документ, як і паспорт його дочки, дозволяв пересуватися всередині країни та закордон і трактував Леона як особу «без громадянства». Він втратив польське громадянство{45} — так само несподівано, як і отримав його 1919 року — внаслідок денонсування Юзефом Беком[8] угоди 1919 року про захист етнічних меншин Польщі, про що той оголосив на вересневій Асамблеї Ліги Націй 1934 року. Від втрати цього статусу була одна непередбачувана користь: як особа без громадянства, Леон зміг отримати паспорт іноземця («фремденпас»), на якому не вимагалося ставити штамп з великою червоною літерою «J», позначкою для євреїв. На Леоновому паспорті, як і на паспорті його дочки, не було цього штампу з червоною «J».
Третій паспорт мав би мати № 3815, на ім’я Рити, але його серед Леонових паперів не було. Паспорт з Ритиним ім’ям, який був серед них, було видано значно пізніше, у серпні 1941 року, через три роки після того, як було отримано інших два паспорти. Він мав інший номер. Рита залишилася, аби піклуватися про свою маму Розу, принаймні мені так сказали. Я гадав, що період розлуки був коротким, але тепер я дізнався, що він тривав понад три роки. Як Риті вдалося виїхати з Відня наприкінці 1941 року? Двоюрідний брат Рут, Еміль, який покинув Відень у вересні 1938 року, був здивований. «Це загадка для мене, і завжди було загадкою», — тихо сказав він. Чи знав він про те, що Леон та Рита покидали Відень не разом? «Ні, хіба не разом?» — перепитав він. Чи знав він, що Рита залишалася у Відні до кінця 1941 року? «Ні».
8
Юзеф Бек (1894–1944) — міністр закордонних справ Польщі у 1932–1939 рр.