А листя падають...

На хвилинки три зайдеш? Хочу глянуть на ті чари, Чим прохожих ти печеш, Що не можуть всидіть в хаті - Як по вулиці ідеш? 6.5.1969 р. ОХОРОНЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ Вже моя голова посивіла, Як веселий холодний димок, А душа, ніби, помолоділа, Як притрушений снігом садок. І не віриться зовсім, що скоро - Вже і правнук піде в перший клас, Тільки жаль, що в його товаристві Вже не буде ніколи більш нас. І вони як і ми колись, люба, Підуть в гори розваги шукать, Й може сядуть під тим самим дубом, Де колись ми любили гулять. І піде, як і в нас все по кругу: Поцілунки, і сльози, і сміх, Будуть нові і нові подруги, Боже мій! Скільки буде ще їх! І піде як і в нас - все по кругу, Таємниці дуб вміє тримать, А тому я вважаю, що дубу Можуть всі, як собі довірять. А тому я б хотів через дуба Всім онукам привіт передать. 29.4.2003 р. ТІЛЬКИ МИТЬ Із тобою пройтись - що в раю побувати, І подихати запахом квітів і трав, Із тобою побуть - це ту силу пізнати - Про яку чули всі, але мало хто знав. Із тобою побути - це полями дихнути, Це почути пісні солов'я і дібров; Із тобою побути - це щастям дихнути Тим, яке в нас в житті називають - любов. Чи багато нам треба?- не знаю, не знаю, Але впевнений я - що лише всього мить, А тому я життя зможу тій лиш довірить, Що мені зможе миті ті вічно творить... 24.4.1990 р. ПОЛЬОВА ЦАРІВНА Йду по вулиці й зриваю, Мов суниці із грядок - Ніжні посмішки дівочі І кладу в вірша рядок. Так по слову, по другому І дивись, уже - сонет, І нехай тоді хто скаже, Що Кудрицький не поет. Щось не можу зупинитись, Мов прорвались небеса, Я пишу а ті диктують, Це ж хіба не чудеса? Кожна жіночка - суничка, Кожна дівчина - бузок, І їх світлі білі личка - То вінець усіх казок. Де не глянь - там Веселини, Там - царівни польові, А мені оті Галинки - То поезії нові. Поки я збирав у кошик Ті сунички й квіточки - Прилетіли дві синички І закінчили рядки. А коли наповнив кошик Я по вінця до кінця, То приніс його додому І подякував Творця. 14.4.2003 р. КВІТКОВЕ ПОЛЕ Життя - це поле квіточок, А я у полі тім - жучок, Який весь день по квітах лазить Через тини і перелази. Бо квіточки, коли цвітуть - Вони жучка до себе ждуть - Хоч через пні, чи перелази, Аби прийшов, аби полазив... 26.9.2003 р. КРИНИЧЕНЬКА Ну ж у дівчини і стан!- Глянеш, небо рушиться, Й, ніби грізний океан Вся душа ворушиться. Що голівонька, що ніс, Що вже біле личенько!- Видно, Бог її створив, Як в степу криниченьку. Хто не їде, хто не йде - Той в степу зупиниться, Бо усім, як і мені Хочеться напитися. От так очі, от так стан, Ой, рятуйте людоньки! Ой, як хочеться схопить Те дівча за грудоньки. Боже милий! Боже мій! Що зі мною твориться? Все б я випив з тих... криниць Страх, як пити хочеться... 5.9.1997 р. БІЛЯ РІКИ Сохнуть і дерева, Сохне і трава. День від дня все меншає, Мерзне голова. Крутить у суглобах, Біль в моїй душі, Вже й писать не хочеться Про любов вірші. Хочеться упасти Десь біля ріки І дивитись в небо Як пливуть віки. 26.5.1997 р. РУСАЛКА Колись, як був я ще малий - Мати русалками лякали, Щоб в ліс, і в жито не ходив, Аби ті не залоскотали. Але, коли я вже підріс - Рішив піти як смеркне в жито, Та так - аби ніхто не знав, І щоб було все шито-скрито. Проте, я скільки не ходив,- Ніде русалки не знаходив, Поки рішився і пішов Я на ставок - на тихі води. Бо, там у лузі, у ставку Говорять теж жили патлаті, І як темніло надворі Гасали, мов коти по хаті. І хоч боявсь їх - все ж пішов, Бо я і справді вірив в казку, І там побачив я в ставку Кого б подумали ви? - Машку. Не знав, радіти чи втікать, Ну ж не стоять, узявшись в боки,