Сікстен
- Автор: Старк Ульф
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-657-2
- Переводчик: Галина Николаевна Кирпа
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Сікстен». Краткое содержание книги:
У хлопчика є кращий друг Юнте, у якого в голові постійно виникають чудові ідеї, які вони вирішують застосувати на практиці. І ось одна з таких ідей отримує несподіваний поворот, намагаючись відвернути татову увагу від Сікстена на щось інше, хлопці починають шукати татові подружку. Але завдання ускладнює те, що тато хлопчика після розлучення, здається, зовсім охолов до жінок, тому їм доведеться сильно постаратися, щоб здійснити свою затію.
— Ти ж не підеш отак? — питає тато.
— Як отак? — перепитує Сікстен.
— У цьому вбранні, — каже тато.
— Чого це? — дивується Сікстен.
Він вдягнув лижні штани, які на нього дуже тісні. А до штанів — підходящий светр. На ноги натягнув сірі вовняні шкарпетки. Сікстен опустився на стілець і наколов на виделку шмат картоплі.
— І чого це я не можу так піти?
— Бо почалося літо! Надворі спека! З тебе глузуватимуть!
— Чого б це з мене глузували! — відповідає Сікстен. — До твого відома — всі так ходять.
— У зимовому вбранні? — дивується тато.
— Так, — відповідає Сікстен. — Я більше нічого не знайшов. Ти, мабуть, нічого не помічаєш. Бо цілими днями тільки спиш. Це справді найкраще з усього, що було, тату.
Тато усміхається і зітхає так голосно, що, здається, наче то хтось відчиняє двері автобуса. Він не зводить ніжного погляду з Сікстена, який запихається шинкою.
— Йо-йой, — каже тато. — Мабуть, тобі цього буде мало? Хочеш іще чогось?
— Може, підсмаж яйце, — відповідає Сікстен.
Тоді тато виймає з холодильника яйце. Він розбиває його на сковороду. І поки дивиться, як на вогні загусає білок, Сікстен устигає перекласти на татову тарілку більшу частину своєї порції. Потім дожовує останній шматок. Тоді підводиться.
— Ну, мені вже пора йти!
— А яйце?
— З’їж його сам, тату.
Якусь мить Сікстен стоїть на порозі. Він розстібає верхні ґудзики на лижних штанях. Глибоко вдихнувши повітря, він з усіх сил намагається вдати з себе щасливу людину.
Потім Сікстен вибігає на осоння.
Він підстрибцем петляє між автомобілями на паркувальному майданчику, а за плечима в нього трясеться рюкзак. Сікстен вистрибує, як веселий маленький кенгуру, бо знає, що тато дивиться на нього з кухонного вікна. Так він дострибує аж до Юнте.
Юнте — Сікстенів найкращий друг, на два роки за нього старший. Він завжди чекає Сікстена біля таблички паркувального майданчика на своєму чоловічому чорному велосипеді. Юнте вже стоїть і примруженими очима дивиться на Сікстена з-за товстих скелець окулярів.
— Привіт! — каже він. — Ти запізнився! Сідай до мене на велосипед і поїдеш, як король.
— Ти здурів, — сопе Сікстен. — Я без шолома. Тато цього не переживе.
Їм доводиться котити велосипед до повороту, і лише там Сікстен сідає на багажник.
— Це вам сьогодні загадали тепло вдягатися? — питає Юнте, коли вони мчать з пагорба до центру на такій швидкості, що вітер куйовдить їм чуби.
— Ні. Це єдине, що було чисте. Поламалася пральна машина.
— Чого ж ти не сказав про це своєму татові?
— Казав! — зітхає Сікстен. — Але ж ти знаєш, який він.
Так, Юнте знає. Далі хлопці якийсь час їдуть мовчки.
Вони минають хімчистку й квіткову крамницю. А тоді — мчать повз крамницю Сліпого Свена, якому Юнте часто допомагає після занять. Що ближче до школи, то більше пітніє Сікстен.
— Чорт, мене засміють, — зітхає він.
— Дурниці, — каже Юнте. — Ти думаєш, Бетховен дуже переживав, у що був одягнений?
— Мабуть, Бетховен не носив лижних штанів, — відповідає Сікстен.
Та коли вони завертають на шкільне подвір’я, де біля флагштока стоїть усміхнена Емма, Сікстен все-таки вдає, що він Бетховен.
КОРОВ`ЯЧЕ ЛАЙНО
У класі Сікстен боїться привернути до себе увагу.
Він сидить, як мишка, у своїх лижних штанях та пропахлому потом светрі і хоче, щоб його ніхто не помітив. На перервах Сікстен тримається осторонь. Весь час ховається в туалеті й п’є воду.
Але на останній перерві Сікстен не встигає сховатися. Бо Емма просить його допомогти їй полічити гроші, які вони зібрали на квіти для вчительки. Коли він виходить у коридор, там уже стоять Бобо, Арне та Мікаель Бурфош.
Вони загиляють носаками по футбольному м’ячу, який Бобо носить із собою. І гатять ним по стінах. Але коли з’являється Сікстен, вони ціляться по ньому.
— Мішень — Сікстен! — кричить Бобо і щосили б’є по м’ячу.
Той пролітає дуже близько від Сікстенової голови. А потім Арне та Мікаель Бурфош теж б’ють. Бо вони завжди роблять те, що й Бобо.
Однак ніхто в Сікстена не влучає, і він таки добігає до дверей туалету. Поки він біля них стоїть, Бобо прицілюється.
— Хапай його! — реве Бобо й загилює м’яч.
Сікстен трохи відступає вбік. Тоді відчиняє двері, щоб у них залетів м’яч, а сам забігає слідом і замикається.
Він чує, як Бобо грюкає в двері.
— Що ти в біса надумав? — репетує той.