Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Социально-философская фантастика » Чужинець на чужій землі
Чужинець на чужій землі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чужинець на чужій землі

Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:

Історія «космічного Мауглі», вихованого в культурі, настільки далекій від земної, що наша філософія, мораль і релігія здаються абсурдними. Як зустріне Земля нового месію, який повернеться з Марса найбагатшою людиною, ще й наділеною здібностями до телекінезу? Закрита лікарня, добровільне ув'язнення в маєтку філософа, патрульованому військовими, мандрівний цирк... Два світи зустрінуться, щоб неодноразово викликати сміх у читача. Проте Майк знає: сміх у землян — це ознака болю...
1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 268
Перейти на страницу:

Вона посміхнулася:

— Майку, ти щойно пожартував.

— Я не мав на увазі жарт... І я не думаю, що це смішно. Джилл, я погано вплинув навіть на тебе — раніше ти сміялася. Ти часто сміялася, аж доки не почала хвилюватися за мене. А я так і не навчився сміятися; зате ти, натомість, розучилася. Замість того щоб я став людиною — ти стаєш марсіанином.

— Я щаслива, любий. Ти, напевно, просто не помічав мого сміху, коли я сміялася.

— Якби ти засміялася на Маркет-стрит, я б почув. Я ґрокаю. Я перестав боятися — проте завжди його помічаю, а твій сміх — особливо. Якби я це ґрокнув, тоді б ґрокнув людей, мені так здається. Тоді я міг би допомогти таким людям, як Пат... Або навчити її того, що знаю сам, — чи навчитися від неї того, що знає вона. Або і те, і те. Ми могли б говорити, розуміючи одне одного.

— Майку, все що тобі потрібно зробити для Патті, — так це час від часу з нею бачитися. Чому б нам це не зробити? Вибираймося з цього похмурого туману. Зараз вона вдома; сезон закінчився. Поїхали на південь і побачимось з нею. До того ж я завжди хотіла побачити Нижню Каліфорнію; ми могли б вирушити далі на південь і взяти Пат з собою — і це було б весело!

— Добре.

Вона підвелася.

— Дозволь мені надягти сукню. Хочеш залишити якісь із цих книг? Замість твого швидкого прибирання я б могла б відправити їх Джубалу.

Він клацнув пальцями, і всі вони щезли — окрім подарунку Патриції.

— Лише оцю, — і ми візьмемо її з собою; Пат це помітить. Але, Джилл, просто зараз мені потрібно піти у зоопарк.

— Добре.

— Я хочу повернутися до верблюда і запитати його, чому він такий насуплений. Можливо, верблюди — справжні Старійшини цієї планети... І саме тому це місце — неправильне.

— Два жарти за один день, Майку.

— Я не сміюся. Так само як і ти. І верблюд теж. Можливо, він ґрокає чому. Ходімо. Ця сукня підійде? Хочеш надягти білизну? Я помітив, що на тобі була якась, коли прибирав весь той одяг.

— Будь ласка, любий. Надворі вітряно і прохолодно.

— Легко, — він переніс її на кілька футів. — Трусики. Панчохи. Підв'язки. Взуття. Присядь і підніми руки. Бюстгальтер? Тобі він не потрібен. А тепер сукня — і ти знову пристойно виглядаєш. Ти гарненька — незалежно від того, що на тобі. Ти прекрасна. Можливо, я зможу отримати роботу прислужника дамам, якщо не стану в пригоді для чогось іншого. Ванни, шампуні, масажі, зачіски, макіяж, одяг для будь-якої нагоди, — я навіть навчився робити манікюр, який тобі підходить. Чи це все, мадам?

— Ти чудовий прислужник, любий. Проте я збираюся доглядати себе сама.

— Так, я ґрокаю, що я гарний прислужник. Ти так гарно виглядаєш, що я розмірковую над тим, щоб зірвати з тебе знову цей одяг і передати тобі послання. Стосовно зближення.

— Так, Майкле!

— А я думав, ти навчилася чекати. Спочатку ти маєш відвести мене у зоопарк і купити мені арахісу.

— Так, Майку. Джилл купить тобі арахіс.

У Парку «Золоті ворота» було холодно й вітряно, та Майк цього не помічав, а Джилл вже знала, що їй не потрібно мерзнути чи відчувати незручності, якщо вона цього не хоче. Тим не менше було приємно послабити самоконтроль, зайшовши у теплий мавпятник. Окрім тепла, Джилл тут мало що подобалося — примати, людиноподібні мавпи були надто схожі на людей; гнітюче схожі. Вона думала, що назавжди покінчила з будь-яким святенництвом; Джилл доросла до того, щоб вшановувати аскетичну, майже марсіанську радість від усіх фізичних виявів. Публічне спарювання та випорожнення цих людиноподібних в'язнів не турбувало її, як раніше; у цих нещасних арештантів не було приватності — і в цьому не було їх провини. Тепер вона могла дивитися на все це без огиди: її власна незмінна перебірливість залишалася недоторканною. Неприємно було те, що вони «були зовсім як люди». Кожна дія, кожен вираз, кожен спантеличений вигляд нагадували їй про те, що їй найменше подобалося у власній расі.

1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 268
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)