Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Через унікальну необхідність пристосовуватися до життя Людини з Марса вона була змушена відкинути частину свого штучного, нав'язаного вихованням образу стриманої, соромливої жіночності, який медсестра мусить зберігати попри вимоги своєї надзвичайно серйозної професії. Тож Джилл не знала, що може втратити свою соромливість, бо навіть не здогадувалася, що вона їй притаманна, — аж доки не втратила її.
Звичайно, зараз Джилл була більше леді, ніж будь-коли, — але їй більше подобалося думати про себе як про «джентльмена». І все ж вона більше не могла приховувати від свого розсудливого розуму (чи не хотіла), що в ній було щось таке ж щасливо безсоромне, як ігнорування заборони танцювати танець живота під час спеки для того, щоб звабити сусіда.
Вона намагалася пояснити все це Майку, поділившись з ним теорією про комплементарну та функціональну природу ексгібіціонізму та вуайеризму, наводячи себе та Дюка як клінічні приклади.
— Правда в тому, що я зрозуміла, що отримую справжнє задоволення від того, що всі ці чоловіки витріщаються на мене... Безліч чоловіків; майже кожен. Тож тепер я ґрокнула, чому Дюкові подобається мати безліч картинок жінок — чим сексуальніших, тим краще. Це те ж саме, тільки навпаки. Це не означає, що я хочу лягти в ліжко з ними усіма, — так само як і те, що Дюк хоче переспати з фотографіями — дурниці. Любий, я навіть не хочу з ними вітатися. Але коли вони дивляться на мене, говорять зі мною, думають, що я бажана, — це змушує мене тремтіти, викликає всередині приємні відчуття, — вона стиха гмикнула. — Ти знаєш, я думаю, що повинна зробити відверте фото, де я буду повністю оголена, і відправити його Дюку. Просто передати йому таким чином, що мені шкода, що я зневажала його і неправильно ґрокнула те, що вважала його слабкістю. Якщо це слабкість — то у мене вона теж є, але у дівочому стилі. Якщо це — слабкість... Але я ґрокаю, що ні.
— Добре. Ми вранці знайдемо фотографа.
Вона похитала головою.
— Я просто вибачуся перед Дюком, коли наступного разу поїдемо додому. Насправді я б не хотіла відправляти таке фото Дюку. Він ніколи не отримає мене, а я не хочу, щоб він це навіть уявляв.
— Джилл, ти б не хотіла Дюка?
Вона почула відлуння «водного брата» у голові.
— Гм... Правду кажучи, я ніколи про це не думала. Не те щоб це потребує зусиль, але, гадаю, я була б «вірною» тобі. Проте я ґрокаю, що ти говориш правильно; я б не відмовила Дюку і теж насолоджувалася б. Що ти про це думаєш, любий?
— Я ґрокаю чесноту, — серйозно сказав Майк.
— Гм... Мій доблесний марсіанине, були часи, коли людські самички цінували хоча б натяк на ревнощі, — та не думаю, що є хоча б найменша можливість того, що ти коли-небудь ґрокнеш «ревнощі». Любий, що б ти ґрокав, якби один з цих простаків, тих чоловіків з аудиторії, не водний брат, — почав до мене чіплятись?
Майк лише посміхнувся:
— Я ґрокаю, що він би зник.
— Гм... Я теж ґрокаю, що він міг би зникнути. Але, Майку, любий, послухай мене уважно. Ти обіцяв мені, що нічого такого не робитимеш — хіба що за крайньої необхідності. Тож не квапся. Якщо ти почуєш, що я кричу, і, досягнувши мого розуму, зрозумієш, що я у справжній халепі, — це інша справа. Проте я могла впоратися з тими вовками, ще коли ти був на Марсі. У дев'яти випадках з десяти, якщо дівчину гвалтують, це хоча б частково її провина. Той десятий раз... Що ж, нехай. Відправ його у бездонну прірву своїм найкращим прийомом. Але не раніше, ніж ти побачиш у цьому справжню необхідність.
— Добре, я запам'ятаю. Хотів би я, щоб ти відправила ту відверту фотографію Дюку.
— Що, любий? Я відправлю, якщо ти цього хочеш. Але якщо я коли-небудь захочу звабити Дюка, — а я можу, і зараз ти підкинув цю думку в мою маленьку здогадливу голівоньку, — я радше схоплю його за плечі, гляну йому у вічі й скажу: «Дюку, як щодо цього? Я хочу». Мені не хочеться робити це, відправляючи йому непристойне фото поштою, як ті безсоромні жінки, що відправляли їх тобі. Але, якщо ти хочеш цього від мене, — добре. Гм... Мені не потрібно робити його надто відвертим, — ймовірно, я зможу зробити професійне фото танцівниці і розказати Дюку, чим займаюся, та запитати, чи є в нього місце для цього фото в його книзі. Він може й не сприйняти це як зваблення.
Майк гмикнув.
— Я не закінчив. Якщо ти хочеш відправити Дюку непристойне фото, зроби це. Якщо не хочеш — не роби. Проте я сподівався побачити непристойну фотографію. Джилл, що таке «непристойна» фотографія?