Спостерігаючи за англійцями

Окрім того, що ми з колегами з Дослідницького центру соціологічних студій провели дослідження на тему культури вживання алкоголю на свята, я ще й декілька років тому особисто вивчала англійські свята та навколосвяткову культуру. У межах дослідження я, як завжди, опиралась на польові спостереження, приватні інтерв’ю та дані всенародних опитувань.

Головне відкриття в тому, що англійці виявилися нацією справжніх «затятих гуляк», які руками й ногами хапаються за будь-яку нагоду хмільної забави. У доповнення до встановлених календарних свят, 87 відсотків опитаних розповіли про дивні і зовсім не святкові приводи для гульбищ. Серед них були і такі: «день народження мого ведмедика», «приятель проковтнув зуб», «коли сусідська змія, як ми думали чоловічої статі, відклала яйця», «перша п’ятниця тижня» і «чотирнадцяті роковини смерті мого хом’ячка».

Крім чудернацьких виправдань, понад 60 відсотків сказали, що така буденна дрібничка як «друг забіг на хвилинку» стала достатнім приводом, щоб перехилити святкову чарку. Більше половини населення празникує у «суботній вечір», майже половина п’є на честь «святої п’ятниці» і майже 40 відсотків молоді вважає, що «кінець робочого дня» є вагомою причиною, щоб гульнути.

Назвавши «святкуванням» будь-яке споживання алкоголю, ми вправно обходимо моральні перестороги щодо пияцтва — у нас з’являється легітимне виправдання на алкоголь, а також ми автоматично отримуємо ліцензію на тимчасове послаблення певних соціальних заборон. Святкування за визначенням є «лімінальними» періодами, на час яких звичні соціальні норми можуть тимчасово послаблюватися. А напій, на який почепили ярлик «святковий», наділяється ще потужнішою магією розкріпачення, аніж просто якийсь собі напій. «Святкування» — це магічне слово, яке дуже легко із звичайного розпивання алкоголю в колі друзів робить «забаву» з усіма належними атрибутами соціального розкріпачення. Абракадабра! Лімінальність за помахом чарівної палички!