Фантастика Всесвіту. Випуск 4
- Автор: Зельцер Дэвид
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 4». Краткое содержание книги:
Алтамірандо брів по воді, що підіймалась усе вище й вище, і розпитував про дочку — чи бачили її, де і з ким? Після зустрічі з ним найбільше схвилювався Дурваліно; він знову став перед Фадулом Абдалою:
— Сеу Фаду, не майте за зле, але я мушу йти…
— Куди йти, скажи на милість? Думай хоч трохи…
— Я бачив, на власні очі бачив…
— Хлопче! Чи ж зараз до амурів?
— Матір’ю присягаюсь! Я бачив їх обох, Сан і сеу Сисеро, під перекинутим човном. І Педро Циган їх бачив.
— Чого ж досі мовчав?
— Я хотів сказати, та ви не давали.
Вони не пішли до кажаейри, де лежав перекинутий човен, не стали шукати Сан і Сисеро Моуру, бо інші клопоти навалилися на них. Що човен зник, вони дізналися від сержипанців, а Педро Циган підтвердив, що бачив, як у сутінках дівчина й агент фірми «Койфман і компанія» простували до кажаейри, щоб там знайти притулок під човном. Що сталося з ними потім, він не знав.
На півдорозі між містком і млином Фадул і Дурваліно зустріли гурт сержипанців. Хоч треба було поспішати, вони ледь повзли, бо з ними були Зеферина й новонароджені немовлята. Старі й молоді, чоловіки й жінки, неспокійна дітлашня; та ще й ті, що прийшли з містечка: Збуй-Вік, Кастор, Бастіан, Педро Циган. У пам’яті араба зринула далека болісна згадка: малим хлоп’ям він бачив, як приходив з пустелі караван, навантажений кладдю убозтва й лиха. Така несхожість і водночас така подібність.
Зіткнувшись із біженцями, Фадул аж тепер уявив розміри лиха. Раніше йому було не до фермерів; повінь поглинула оселі й поля, дощенту зруйнувала Велику Пастку. Це сталося саме тоді, як справи пішли вгору і він, Фадул, почав пожинати плоди своєї наполегливості й завзяття. Добрий Бог маронітів ще раз піддавав йот випробуванню. Добрий Бог? Хай тебе громом вразить! Бог руїни й пустки, безжальний, жорстокий, кам’яний Бог!
Шукати Сан і Сисеро Моуру було тепер марно: човен уже не правив за орієнтир. Факел запропонував, коли жінок і дітей приведуть у надійний капітанів дім, прочесати околиці. Може, крім цих двох, пощастить знайти ще кого-небудь: у Великій Пастці стільки новосельців, чи є певність, що всі врятувались? Збуй-Вік напросилась іти з чоловіками. А втім, Бастіан сумнівався, чи варто зараз вирушати на пошуки.
— Поки вода прибуває, у нас дуже мало шансів на успіх. Скоро ми й не пройдемо туди. З кожною хвилиною становище стає усе загрозливішим.
Здавалося, так воно й було: перед ними привидом постав Зиньйо, благаючи допомогти. Річка зірвала дощаний настил містка, і Лупісиніо у відчаї погрожував заподіяти собі смерть, якщо повінь зруйнує цей шедевр теслярського мистецтва, в який вкладено стільки сил і винахідливості.
Повінь розливалася все ширше. Факел і тесляр пішли на розвідки. Фадул підняв своїми ручиськами шановну сію Леокадію і посадив її собі на плечі ногами наперед. Яка невичерпна жадоба життя таїлася в її нужденному тілі!
— Тобі зручно, тітонько? — спитав він, а тоді звернувся до всіх: — Треба перейти річку. Залишатися тут — це певна смерть!
На превелику силу їм вдалося перейти містечко. Негр пірнув під місток і побачив, що хоч настил і змило водою, але підпори стоять непохитно, отже, за місток поки що можна не боятись. Лупісиніо заспокоївся і сказав, що треба зробити б настил з поперечних балок.
Вони утворили ніби живий міст: на кожному з дванадцяти дерев’яних острівців стало по одному чоловікові. Передаючи немовлят із рук у руки, їх переправили через річку. Окрім малої Жасинти: Збуй-Вік не віддала її в чужі руки; ступаючи дуже обережно, то ширшими, то дрібнішими кроками, вона перейшла по балках місток. За нею на другий берег перебралися чоловіки й жінки. Фаута й Заура послизнулися, шубовснули в річку й добряче наковталися води. Дехто долав течію уплав. Вава мало не потонув.
Хлопчаки переправлялися на дверях від млина. Плотом керував Нандо, озброївшись жердиною; пливучи, виловлювали з води дрібну живність і хатній скарб. Всіх опанувало почуття страху, а дітлашня весело сміялась; повінь була для хлопців чудовою розвагою, захоплюючою пригодою. Вони наче пливли на піратському кораблі — капітан і його команда.
Злізши з плечей Фадула, сіа Леокадія, перш ніж піднятися разом з породіллями до капітанового дому, поцікавилася, де ж це Дас Дорес. Стара побачила, як вона самотужки витягувала свиней на пагорб, після того як Алтамірандо вирушив на пошуки дочки. Негоже кидати її напризволяще, одну-однісіньку на обійсті.
Фадул і Факел перезирнулися і, не кажучи й слова, знов подались на той бік річки, звідки тільки-но прибули.