Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

Перелік заходів стягнення, що мають характер негативного стимулу для за­суджених, визначений у ст. 132 КВК України. Їх можна поділити на дві основні групи: а) заходи стягнення, що носять разовий характер, або триваючі віднос­но нетривалий період; б) заходи стягнення, пов’язані з тривалою зміною по­рядку та умов тримання засуджених. До перших слід віднести: попередження; догану; сувору догану; призначення на позачергове чергування по прибиран­ню приміщень і території колонії; дисциплінарний штраф у сумі до двох міні­мальних розмірів заробітної плати; поміщення засуджених чоловіків, які три­маються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п’ятнадцяти діб, а засудже­них жінок — до десяти діб; на строк до п’ятнадцяти діб, засуджених, які трима­ються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу.

До заходів стягнення, пов’язаних з тривалою зміною порядку та умов три­мання засуджених, відносять переведення засуджених, які тримаються у ви­правних колоніях, до ПКТ на строк до трьох місяців і скасування поліпше­них умов тримання. При застосуванні заходів стягнення до засудженого повин­ні враховуватись обставини вчинення правопорушення, особа засудженого та його попередня поведінка. Захід стягнення має відповідати тяжкості й харак­теру правопорушення та виключати заподіяння засудженим фізичних страж­дань і приниження людської гідності. Заходи стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер або ПКТ є крайніми заходами дисциплінар­ного реагування, що застосовуються до засуджених, які свідомо відмовля­ються виконувати встановлений порядок відбування покарання, мають нега­тивну спрямованість особистості та не реагують на профілактичні й виховні заходи.

10. З метою забезпечення неухильного дотримання засудженими передба­чених для них правил поведінки в колоніях встановлюється суворо регламен­тований розпорядок дня. Поняття розпорядку дня в установах виконання по­карань та його зміст нормативно закріплені у п. 31 ПВР УВП. Розпорядок дня організовується в кожній установі з урахуванням особливостей роботи з від­повідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов, інших конкретних обставин і включає: час підйому, туалету, фізичної за­рядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, пере­вірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-тех­нічного навчання, виховних, культурно-масових і спортивних заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надан­ня їм особистого часу в межах, установлених кримінально-виконавчим законо­давством. Не менш як один раз на місяць проводяться перевірки-огляди зов­нішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених. Розпорядок дня установи включає також порядок і час роботи всіх відділів, служб, об’єктів і дільниць уста­нови. Розпорядок дня розробляється на підставі типового (наведеного у ПВР УВП), затверджується наказом начальника установи, узгоджується з началь­ником регіонального управління ДДУПВП, доводиться до відома всіх засу­джених та персоналу та вивішується на стендах (у черговій частині, місцях ці­лодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових по­слуг засудженим).