Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
З метою підтримки належного порядку в установах виконання покарань і стимулювання засуджених до правослухняної поведінки до них застосовується розгорнута система заходів заохочення та стягнення, перелік яких наведено у статтях 130 та 132 КВК України.
Заходи заохочення, що можуть бути застосовані до засудженого, є окремими разовими актами морального стимулювання до подальшої позитивної поведінки. Їх можна умовно поділити на дві групи: а) заходи морально-організаційного стимулювання та б) заходи матеріально-грошового стимулювання. До заходів морально-організаційного стимулювання можна віднести: подяку; нагородження похвальною грамотою; надання додаткового короткострокового або тривалого побачення; дозвіл на додаткову телефонну розмову; дострокове зняття раніше накладеного стягнення; збільшення до двох годин тривалості прогулянки засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і ПКТ типу виправних колоній максимального рівня безпеки. Заходи розглядуваного характеру складають більшу частину заходів заохочення. В умовах місць позбавлення волі вони мають вельми важливе значення для засудженого не тільки як разові пільги, а й як стимул до подальшої зміни умов тримання у кращій бік, аж до можливості умовно-дострокового звільнення.
Заходи матеріально-грошового стимулювання — це грошова премія; нагородження подарунком; дозвіл на одержання додатково посилки або передачі; дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п’ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. Ці заходи є немаловажними для засуджених, особливо у досить несприятливих умовах, що склалися з ресурсним забезпеченням виправних установ.
Перелік заходів стягнення, що мають характер негативного стимулу для засуджених, визначений у ст. 132 КВК України. Їх можна поділити на дві основні групи: а) заходи стягнення, що носять разовий характер, або триваючі відносно нетривалий період; б) заходи стягнення, пов’язані з тривалою зміною порядку та умов тримання засуджених. До перших слід віднести: попередження; догану; сувору догану; призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії; дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п’ятнадцяти діб, а засуджених жінок — до десяти діб; на строк до п’ятнадцяти діб, засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу.
До заходів стягнення, пов’язаних з тривалою зміною порядку та умов тримання засуджених, відносять переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, до ПКТ на строк до трьох місяців і скасування поліпшених умов тримання. При застосуванні заходів стягнення до засудженого повинні враховуватись обставини вчинення правопорушення, особа засудженого та його попередня поведінка. Захід стягнення має відповідати тяжкості й характеру правопорушення та виключати заподіяння засудженим фізичних страждань і приниження людської гідності. Заходи стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер або ПКТ є крайніми заходами дисциплінарного реагування, що застосовуються до засуджених, які свідомо відмовляються виконувати встановлений порядок відбування покарання, мають негативну спрямованість особистості та не реагують на профілактичні й виховні заходи.
10. З метою забезпечення неухильного дотримання засудженими передбачених для них правил поведінки в колоніях встановлюється суворо регламентований розпорядок дня. Поняття розпорядку дня в установах виконання покарань та його зміст нормативно закріплені у п. 31 ПВР УВП. Розпорядок дня організовується в кожній установі з урахуванням особливостей роботи з відповідним складом засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов, інших конкретних обставин і включає: час підйому, туалету, фізичної зарядки, приймання їжі, розводу на роботу, перебування на виробництві, перевірку наявності засуджених, проведення загальноосвітнього та професійно-технічного навчання, виховних, культурно-масових і спортивних заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу в межах, установлених кримінально-виконавчим законодавством. Не менш як один раз на місяць проводяться перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених. Розпорядок дня установи включає також порядок і час роботи всіх відділів, служб, об’єктів і дільниць установи. Розпорядок дня розробляється на підставі типового (наведеного у ПВР УВП), затверджується наказом начальника установи, узгоджується з начальником регіонального управління ДДУПВП, доводиться до відома всіх засуджених та персоналу та вивішується на стендах (у черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових послуг засудженим).