Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

14. Дотримання вимог режиму не може бути здійснено в разі відсутності достатньо надійних засобів, які були б здатні їх забезпечити. У Словнику україн­ської мови засіб визначається як прийом, спосіб дії для досягнення будь-чого, як сукупність пристосувань для здійснення тієї чи іншої діяльності. «Забезпе­чити» означає зробити можливим, дійсним, реально виконуваним. Таким чи­ном, «засоби забезпечення» — це прийоми, способи, що роблять щось реально виконуваним і дійсним.

15. До засобів забезпечення режиму в місцях позбавлення волі (окрім оха­рактеризованих) зазвичай відносять ще технічні засоби нагляду й контролю, оперативно-розшукову діяльність, режим особливих умов у колоніях, засто­сування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, а також залу­чення сил і засобів колонії, органів і установ виконання покарань для підтри­мання правопорядку в установах виконання покарань. Інженерно-технічні за­соби охорони призначені для посилення надійності охорони об’єктів, ізоляції засуджених і нагляду за ними, а також для інженерно-технічного забезпечення інших завдань, які виконують відділи нагляду та охорони установ виконання покарань.

16. Як уже зазначалося, у ч. 2 статті, що коментується, передбачається: ре­жим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на волі. Це повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою пове­дінку й усвідомленню людської гідності. Існують основні фізичні вимоги, які мають бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засу­дженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися і продовжуватися в рамках справедливого й належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов’язками. У поняття належного ставлення до засудже­них входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст. 25 Загальної декларації прав людини, за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, вклю­чаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і відповідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров’я та добробуту. Названа норма знайшла своє відображення і в національному законодавстві. Так, ст. 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в ст. 49 Конституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров’я і медичну допомогу.