Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Ось це, гадаю, і все. Лише кілька людей у таборі знають, на що здатен Нік. Більше він не прикликає полум’я. Чому — ти, певно, розумієш. У смерті матері він винуватить себе. Уявляєш, як воно, бути дев’ятирічним і думати про таке? Він не знає, що вона й досі з нами, я не наважився йому показати. Боюся, що тоді з ним буде. Що, як він думатиме, що вона страждає, і все через нього? — Джон завовтузився в ліжку, його погляд ковзнув з печі до дверей. Пожежник напружився. — Господи. Вже стільки часу минуло. Тобі вдосвіта потрібно повернутися до лазарету. Ти й так уже забарилася.
— Ще хвильку, — мовила Гарпер. — Майкл обіцяв, що прикриватиме мене всю ніч, якщо знадобиться.
Пожежник перевернувся на бік, щоб подивитися їй в очі.
— Гарпер, ти повинна дбати про себе. Є хлопець, який дуже сильно тебе любить. Ти єдине, що змушує його боротися далі.
Їй знадобилося кілька секунд, щоб зрозуміти, що говорить Джон не про себе, а про Ніка.
— Він досі носить в собі усю ту провину. Скутий у пастці так само, як тоді, під балкою.
— І хто б ото говорив, — відказала Гарпер.
Якусь мить він не відповідав на її погляд.
— Тепер ти розумієш, чому я не хочу, щоб ти ще колись бралася до того, що виробляла зі стрілою. Одну жінку, до якої мені було не байдуже, я вже втратив. Тобі, сестро Вілловз, я згоріти не дам. Я не переживу ще й цієї втрати.
Гарпер ще трохи потримала його в обіймах, а тоді поцілувала в щетинисту щоку й вилізла з ліжка. Дбайливо вкрила його ковдрою, підіткнувши з усіх боків. А потім постояла над ним, вдивляючись в худе втомлене лице.
— Ти не винен у тому, що сталося з Сарою. І Нік не винен. Жоден з вас не має картати себе за її смерть. Гарольд Кросс міг би вам пояснити причину. Я люблю тебе, Джон Руквуд, — вона вперше сказала це йому, спокійно й впевнено, і повела далі, не даючи йому змоги відповісти:— Але ти не лікар, тож не розумієш природи цієї інфекції. Сара Сторі померла не тому, що Нік погано її навчив. Не тому, що їй бракувало Y-хромосоми. І не тому, що в неї була відсутня якась необхідна мутація. Чи які ти ще причини там понавигадував. Окрім жахливої поезії та нудотної мізогінії, Гарольд також наповнив записник ґрунтовними дослідженнями. Спора проникає в людський мозок дуже повільно. На те, щоб потрапити до центру Брока, однієї з тих зон, які відповідають за мовлення, спорі потрібно приблизно шість тижнів. Навіть у глухих. Ти сказав, вона була заражена... скільки? Два тижні? Три? Вона надто поквапилася. Оце й усе.
Він ошелешено дивився на неї.
— Ти не можеш цього знати. Не можеш бути певна.
— А от і можу, Джоне. Ти маєш повне право горювати, але, боюся, твоє почуття провини безпідставне. Як і страхи за мою безпеку. Драконяча луска вкриває мене ось уже майже дев’ять місяців. Вона в кожній клітині мого тіла. Серед твоїх трюків немає такого, який я не змогла б опанувати. Тобі варто було побалакати з Гарольдом.
Пожежник важко й протягло видихнув. Здавалося, він на очах поменшав, немов став пустотілим.
— Я... Я в останні тижні перед тим, як бідолаха Гарольд помер, не мав з ним особливих справ. Він досить паршиво поводився з Еллі, а я ж був тоді на острові, у жалобі. Заледве його бачив. Навіть уникав його, якщо бути відвертим.
Пожежник кинув на неї здивований, спантеличений погляд.
— Ти або помиляєшся, або він у щоденник записував власні сновидіння. А в такому разі я також не певен, чи варто довіряти його медичним поглядам. Я не допомагав йому вислизати з лазарету. Жодного разу. Ти гадки не маєш, що за неприємний малий троляка то був.
Гарпер втупилася в нього, розгублена і зніяковіла. Вона неодноразово перечитувала щоденник і була певна, що саме Джона Руквуда Гарольд називав своїм помічником у ті останні дні.
— Досить, — сказав Пожежник і кивнув на двері. — Тобі треба йти. Не висовуй голову і прямуй одразу до лазарету. Потім розберемося. Для цього ще буде час.
Але він так і не настав.
17
Гарпер повернулася в темряву. Повітря було напрочуд теплим і пахкотіло соснами та насиченим запахом глини. Коли вона прошмигнула до лазарету, на дальньому краєчку Атлантичного океану з’явилася тоненька смужка молочного світла, яка блідо виблискувала на небокраї. Майкл розвалився на дивані у почекальні. На грудях у нього лежав розгорнутий примірник «Рейнджера Ріка», а очі були заплющені. Щойно вона зачинила двері, як він поворухнувся, потягнувся і взявся терти долонями своє хлоп’яче обличчя.