Рукопис, знайдений у Сараґосі

Я вам розповідав, як, двічі зрадивши Ельвіру, я за першим разом пережив болісні докори сумління, а за другим разом не знав, чи знову їх чинити собі, а чи зовсім про них не думати. Зрештою, можу вас запевнити, що я завжди однаково кохав мою кузину й завжди писав їй такі самі полум’яні листи. Мій наставник, прагнучи будь-якою ціною вилікувати мене від схильності до романсування, дозволяв собі часом робити щось, що виходило за межі його покликання. Вдаючи, що ні про що не знає, він наражав мене на спокуси, яким я ніколи не вмів опиратися; проте моя любов до Ельвіри завжди залишалася незмінною, і я з нетерпінням чекав того часу, коли апостольська канцелярія дасть мені дозвіл на одруження.

Нарешті одного дня Рікарді наказав покликати мене й Сантеса. Вигляд він мав урочистий, тож ми зрозуміли, що в нього є для нас якісь важливі новини. Пом’якшивши суворість обличчя лагідною усмішкою, він сказав:

— Справа ваша вирішена, хоча й не без значних труднощів. Ми, щоправда, легко даємо дозволи для деяких католицьких країн, але в Іспанії, де віра чистіша, а засад її дотримуються суворіше, справи стоять інакше. Попри це, Його Святість, зважаючи на численні побожні пожертвування, зроблені родиною Ровельяс в Америці, зважаючи також на те, що провина обох дітей була наслідком нещасть названої родини, а не плодом розпусного виховання, Його Святість, повторюю, скасував родинні узи, які вас одне з одним поєднували. Будуть вони також скасовані й у небі; однак — щоб не заохочувати цим прикладом молодих людей до подібних провинностей — вам наказано носити на шиї чотки зі ста зерен і щодня протягом трьох років прочитувати по ним усі молитви. Окрім того ви повинні збудувати церкву для театинців у Веракрусі. А тепер маю честь побажати тобі, мій молодий друже, а також майбутній маркізі усіляких гараздів і щастя.