Людина без властивостей. Том III

Питання почуттів між Ульріхом і Агатою було недозволенне, і вони, тримаючись попідруки й марно шукаючи очима затишного куточка, розмовляли лише про це зібрання, хоч потай не переставали нестямно тішитися тим, що після пересварки зійшлися знов. А щодо вибору — любити всіх людей на світі чи спершу якусь їхню частину знищити, — то він, навпаки, вочевидь був питанням почуттів двічі дозволенним, а то в Діотиминому домі й при його ясновельможності це питання не обговорювали б так гаряче, хоч воно, до того ж, ще й поділяло гостей на два ворожі табори. Ульріх стверджував, що винахід «питання почуттів» зробив справі почуттів найгіршу послугу з усіх, які цій справі будь-коли робили, й, бажаючи пояснити сестрі неймовірне враження, яке на нього справив цей вечір, повів мову про це так, що мимоволі повернувся до перерваної вранці розмови, немовби хотів знайти для неї виправдання.

 — Просто не знаю, з чого й почати, — промовив він, — щоб не навести на тебе нудьгу. А можна, я поясню тобі, що я розумію під «мораллю»?

 — Прошу, — відповіла Агата.

 — Мораль — це регламентування поведінки всередині якої-небудь спільноти, але насамперед — регламентування вже своїх власних мотивів, тобто почуттів і думок.

 — Як на кілька годин, то це — великий прогрес! — відказала, засміявшись, Агата. — Ще сьогодні вранці ти сказав, нібито не знаєш, що таке мораль!

 — Звичайно, не знаю. А проте можу дати тобі добрий десяток пояснень. Найдавніше — що Бог з усіма подробицями відкрив нам порядок життя.

 — Найдавніше і, мабуть, найпрекрасніше! — сказала Агата.

 — Але найімовірніше те, — наголосив Ульріх, — що мораль, як і будь-який порядок, народжується внаслідок примусу й насилля! Група людей приходить до влади й просто накидає решті правила й засади, які забезпечують їй, цій групі, панування. Але водночас вона дотримується тих правил і засад, які піднесли на висоту її саму. Тому водночас вона слугує прикладом. Водночас вона під впливом протидії сама зазнає змін. Усе це, звісно, багато складніше, ніж можна описати кількома словами, а оскільки відбувається це аж ніяк не без участи розуму, але й аж ніяк не завдяки розуму, а завдяки практиці, то внаслідок цього зрештою виходить таке собі неозоре плетиво, яке незалежно, мов небо Господнє, простирається над світом. І все ідентифікує себе з цією сферою, хоча ця сфера не ідентифікує себе ні з чим. Інакше кажучи: все моральне, але сама мораль — не моральна!…

 — З її боку це просто чарівно, — сказала Агата. — Але знаєш, сьогодні я зустріла гарну людину!

Такий поворот у розмові трохи здивував Ульріха, та коли Агата заходилася розповідати йому про зустріч із Лінднером, він насамперед спробував витлумачити цю зустріч у руслі власних думок.

 — Гарних людей ти знайдеш сьогодні й тут, десятки, — промовив він, — але якщо дозволиш мені сказати ще кілька слів, то довідаєшся, чому тут є люди й погані.

Отак розмовляючи й обходячи метушню, вони дійшли до передпокою, й Ульріх замислився, в який бік їм тепер повернути; на думку спала й Діотимина кімната, й комірчина Рахель, але ні туди, ні туди входити йому вже не хотілось, отож вони з Агатою лишилися поки що серед безлюдного одягу, що висів у передпокої. Ульріх не знав, як продовжити розмову далі.