Божественна комедія

1 «Папе Сатан, папе Сатан алеппе!» — Завів так Плутос голосом хрипким, І мій мудрець, що знав усе в цім склепі, 4 Мене розрадив: «Хоч би й надто злим Був звір, а все ж не втрима на запорі Від тебе переходу колом цим». 7 А далі товстогубій злій потворі Промовив він: «Проклятий вовче, цить! Бо задихнешся, як смертельно хворі. 10 Не без причин в безодню він стремить: Так хочуть там, де військо Михаїла Взялось пиху насильницьку зломить». 13 І як під бурю падають вітрила, Коли зламалась щогла на кормі, Так хижа твар звалилася безсила. 16 І далі ми пішли по цій тюрмі, В четверте коло, до провалля ближче, Де зло всесвітнє скублилось у тьмі. 19 О правосуддя Боже! Хто б міг вище Накупчити страждань, ніж я уздрів! І чом душа стає гріхам за грище! 22 Як хвиля, кинувши Харібди зів, Біжить назад і інші б’є з розгону, — Так люд не шкодував тут кулаків. 25 Я бачив люд з найбільшого загону, Примушених з усіх боків штовхать Грудьми й всім тілом кляту перепону. 28 Тут люто пхала одна одну рать І вантажі носила з ревним криком: «Чого їх кидати?», «Чого збирать?» — 31 Так рухались похмурим колом диким, І кожен тяг у протилежний бік З гучним тим самим безсоромним кликом. 34 А, на серединний прийшовши стик, Вертали знову битися жахливо, І я, не в силі здержати язик, 37 Сказав: «Учителю, з’ясуй це диво: Чи часом не тонзурники всі ті, Із лисинками, що від нас наліво?» 40 І він: «В своєму першому житті Усі вони були на розум косі Й не знали міри в їжі і в питті, 43 Тож по-собачому хрипкоголосі, Вертають, вивергаючи лайки, Всередину із крайніх точок осі. 46 В тих, в кого на тонзуру маківки