Гаррі Поттер і в'язень Азкабану
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Серия: Гарри Поттер #3
- Год: 2002
- Язык: украинский
- ISBN: 966-7047-36-9
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану». Краткое содержание книги:
— До зустрічі, — ледь чутно вимовила професорка Трелоні, — на все вам добре. До речі, мій любий... — показала вона на Невіла, — наступного разу ти запізнишся, тож позаймайся додатково, щоб усе надолужити.
Гаррі, Рон і Герміона мовчки спустилися драбиною, тоді гвинтовими східцями, і поспішили на урок трансфігурації. Вони так довго шукали кімнату професорки Макґонеґел, що ледь не запізнилися.
Гаррі сів за останню парту, відчуваючи, що опинився мовби під світлом прожекторів. Учні крадькома поглядали на нього, ніби він от-от міг упасти й померти. Гаррі майже не чув, як професорка Макґонеґел розповідала їм про анімагів — чарівників, які вміють обертатися в тварин, і навіть не дивився, коли вона прямо у всіх на очах перетворилася на смугасту кицьку зі схожими на окуляри плямами навколо очей.
— Що з вами сьогодні таке? — здивувалася професорка Макґонеґел, коли з тихеньким ляскотом знову стала сама собою. — Це, звісно, не має значення, але вперше моє перетворення не викликало оплесків.
Усі погляди знову повернулися на Гаррі, але ніхто не вимовив і слова. Герміона підняла руку:
— Пані професорко, у нас щойно був перший урок віщування, ми ворожили на чаїнках і...
— Ага, все ясно! — раптом спохмурніла професорка Макґонеґел. — Можете далі не розповідати, міс Ґрейнджер. Ну, і хто з вас помре цього року?
Увесь клас зиркнув на неї.
— Я, — зрештою озвався Гаррі.
— Зрозуміло! — професорка Макґонеґел пронизала Гаррі своїм поглядом. — Отож до твого відома, Поттере: Сивіла Трелоні щороку, ще з першої появи в школі, пророкує смерть одного учня. Проте ніхто ще не помер. Знайомство з новим класом вона полюбляє починати з пророкування смерті. Я ніколи не кажу поганого про своїх колег, але... — професорка Макґонеґел замовкла, а її ніздрі поблідли. Заспокоївшись, вона повела далі:
— Віщування — дуже неточна галузь магії. Не буду приховувати, що я особисто її ледве терплю. Справжні провидці трапляються вкрай рідко, а професорка Трелоні...
Вона знову вмовкла, а тоді сказала вельми буденним тоном:
— Поттере, у тебе вигляд цілком здоровий. Отож вибач, що я не звільняю тебе від домашніх завдань. Але запевняю: у разі твоєї смерті виконувати їх необов'язково.
Герміона засміялася. Гаррі відчув себе трохи краще. Справді, без темно-червоного світла і дурманного запаху чаїнки не здавалися такими зловісними.
Проте слова професорки переконали не всіх. Рон і далі сидів сам не свій, а Лаванда прошепотіла:
— А як же тоді Невілова чашка?
Коли скінчився урок трансфігурації, вони злилися з юрбою, що бігла на обід до Великої зали.
— Роне, та не журися, — підсунула до нього тареля з тушкованим м'ясом Герміона. — Ти ж чув, що казала професорка Макґонеґел?
Рон наклав на тарілку м'яса, узяв виделку, але їсти не став.
— Гаррі, — мовив він тихим серйозним голосом, — але ж ти ніде не бачив великого чорного пса?
— Бачив, — відповів Гаррі. — Того вечора, коли пішов від Дурслів.
У Рона випала з рук виделка.
— То міг бути просто якийсь бездомний пес, — припустила Герміона.
Рон глянув на неї як на божевільну.
— Герміоно, якщо Гаррі бачив Ґрима, це... це дуже погано, — сказав він. — Мій... мій дядько Біліус його побачив і... через добу помер!
— Співпадіння, — безтурботно пирхнула Герміона, наливаючи собі гарбузового соку.
— Ти не розумієш, що кажеш! — почав сердитися Рон. — Ґрим може налякати до смерті будь-якого чаклуна!
— Саме так, — зверхньо мовила Герміона. — Вони бачать Ґрима і тут-таки вмирають зі страху. Ґрим не провісник, а причина смерті! А Гаррі й досі з нами, бо він не такий дурний, щоб, побачивши пса, подумати: "Мені гаплик!", і померти.
Рон аж рота роззявив, втупившись у Герміону, яка вийняла з портфеля новий підручник з числомагії, розгорнула його і підперла глечиком для соку.
— Як на мене, віщування — надто неточне й суперечливе, — промовила вона, шукаючи потрібну сторінку. — Суцільні вигадки, скажу я вам.
— З Ґримом у чашці все було ясно! — палко заперечив Рон.
— Ти не був такий певний, коли казав Гаррі, що то вівця, — незворушно відрубала Герміона.
— Професорка Трелоні сказала, що в тебе слабенька аура! Ти просто не можеш стерпіти, коли раптом виявляєшся повним профаном!
Рон зачепив болючу струну. Герміона жбурнула на стіл підручник, аж м'ясо й морква порозліталися з тарілок.
— Якщо задля оцінки з віщування треба вдавати, що бачиш у чаїнках ознаки смерті, то я краще туди не ходитиму! Ворожіння — це просто пшик порівняно з числомагією!
Герміона схопила портфель і гордо пішла геть.
Рон наморщив чоло.
— Що вона верзе? Вона ж на числомагії ще не була!
Приємно було по обіді вийти із замку. Після вчорашнього дощу небо було чисте й блідо-сіре, а волога травичка пружинила під ногами. Друзі прямували на свій перший урок з догляду за магічними істотами.
Рон і Герміона не розмовляли одне з одним. Гаррі мовчки крокував поруч. Похилою галявинкою вони наближалися до Геґрідової хатини на узліссі Забороненого лісу. Попереду замріли три до болю знайомі постаті, і Гаррі збагнув, що цей урок вони проведуть разом зі слизеринцями. Мелфой жваво про щось розповідав, а Креб з Ґойлом погигикували. Гаррі не мав сумніву щодо теми їхньої розмови.
Геґрід чекав учнів біля дверей своєї хижі. Він нетерпляче завмер у своєму плащі з кротячого хутра, а до ніг йому тулився пес Іклань.
— Рухайтеси! Рухайтеси! — підганяв він учнів. — Я маю для вас правдиву втіху! Буде файний урок! Усі вже тут? Тоді за мною!
На якусь мить Гаррі насторожено подумав, що Геґрід веде їх у Заборонений ліс. Гаррі на все життя вистачить тих жахіть, які там з ним сталися. Але Геґрід проминув дерева і за кілька хвилин вивів їх на якесь пасовисько. Там нікого не було.
— Прошу всіх стати довкола огорожі! — гукнув він. — Отак... аби всі всьо бачили. А тепер прошу розгорнути свої книжки...
— Книжки?! Це, тіпа, як? — пролунав холодно-лінивий голос Драко Мелфоя.
— Га? — перепитав Геґрід.
— Як ми маємо їх розгортати? — повторив Мелфой. Він витягнув свій примірник "Жахливої книги жахіть", міцно перев'язаний довгою мотузкою. Решта учнів теж повитягали книжки. Дехто, як і Гаррі, перетягли їх пасками, а інші запхали книжки в надійні торби або затисли їх величезними скріпками.
— Невже... невже ніхто з вас не може відкрити свою книгу? — зажурився Геґрід.
Учні похитали головами.
— Треба було їх погладити, — сказав Геґрід таким тоном, ніби це було цілком очевидно. — Дивіться...
Він узяв Герміонину книжку і здер з неї чароскоч. Книжка намірилася його вкусити, але Геґрід провів по корінцю своїм велетенським пальцем, і книжка, затремтівши, розгорнулася й завмерла на його долоні.
— Ох! Які ми всі були тупі! — почав глузувати Мелфой. — Карочє, їх треба було погладити! І як це ми не додумалися!
— А я... я си гадав, що вони такі кумедні, — невпевнено проказав Геґрід до Герміони.
— Ну так, неймовірно кумедні, блін! — кривлявся Мелфой. — Дуже дотепно — дати нам книжки, що намагаються відгризти руки!
— Заткнися, Мелфою, — тихенько сказав Гаррі.
Геґрід здавався дуже засмученим, а Гаррі хотів, щоб його перший урок пройшов успішно.
— Ну, файно, — розгублено проказав Геґрід, — отож... отож ви маєте свої книжки і... і... тепер вам потрібні магічні істоти. Так... То я піду по них. Зачекайте хвильку..
Він попрошкував до Забороненого лісу і зник з очей.
— Боже мій, на які пси тут усе зійшло! — вголос обурився Мелфой. — Цей телепень буде нас учити! Та мій старий здуріє, коли довідається...
— Мелфою, заткнися, — повторив Гаррі.
— Поттер, обережно! У тебе за спиною демен...
— О-о-о-о-о-ой! — запищала Лаванда Браун, показуючи на протилежний бік галявини.
До них стрімко наближалися з десяток химерних істот. Таких у своєму житті Гаррі ще не бачив, іхні тулуби, хвости і задні ноги були, як у коней, а велетенські крила, передні лапи й голови зі страхітливими дзьобами сталевого кольору й великими яскравими, як помаранчі, очима нагадували орлів. На передніх лапах були жахливі пазурі завдовжки по десять-п'ятнадцять сантиметрів. Усі істоти мали шкіряні нашийники з довгими ланцюгами, які тримав Геґрід, що підтюпцем біг слідом за ними.