Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

— А тепер прошу розділитися на пари, взяти з полички по чашці, підійти до мене, і я наллю вам чаю. Ви сядете й будете пити, аж доки залишиться самий осад. Тоді тричі потрусіть чашку лівою рукою і покладіть її догори дном на тарілочку. Зачекайте, поки стече рідина, і передайте чашку партнерові для прочитання. Тлумачити візерунки треба за допомогою п'ятої й шостої сторінки "Розтуманення майбутнього". Я буду вам допомагати й підказувати. І ще, любий... — вона схопила Невіла за руку саме тоді, коли він уже вставав, — якщо твоя ласка, після того, як розіб'єш першу чашку, чи не міг би ти взяти он ту, з голубим малюнком? Я маю слабкість до рожевих чашок.

І справді, не встиг Невіл дійти до полички, як задзвеніла розбита порцеляна. Професорка Трелоні підбігла до нього зі щіткою й кошиком для сміття і нагадала:

— Оті голубенькі, любий, якщо не заперечуєш, дуже дякую...

Гаррі й Рон з повними чашками повернулися до свого столика і поспіхом випили пекучий чай. Тоді, як і веліла професорка Трелоні, потрусили чашки, перевернули їх на тарілочки і обмінялися ними.

— Так, — сказав Рон, коли вони розгорнули книжки на п'ятій і шостій сторінках. — То що ти в мене бачиш?

— Щось буре й вологе, — відповів Гаррі. Від важкого запаху в кімнаті він став сонний і мовби отупів.

— Розширте свідомість, мої любі, спробуйте вийти за межі буденного! — вигукувала професорка Трелоні крізь туман.

Гаррі постарався зосередитися.

— Так-так... — сказав він, глянувши в підручник, — ти маєш тут якийсь викривлений хрест... Це означає, що тебе чекають "випробування і страждання"... перепрошую... але також тут є щось подібне до сонця. Чекай-но... це означає "велике щастя"... отже, ти страждатимеш, але будеш дуже щасливий...

— По-моєму, тобі не завадить перевірити в окуліста своє Внутрішнє Око, — сказав Рон, і вони ледве стримали сміх, коли на них зиркнула Трелоні.

— А тепер моя черга... — Наморщивши лоба, Рон втупився в чашку Гаррі. — Там якась грудка у формі капелюха, — сказав він. — Можливо, ти працюватимеш у Міністерстві магії...

Він покрутив чашкою.

— А тепер це мовби жолудь... що б воно означало? — він зазирнув у "Розтуманення майбутнього". — "Несподіваний спадок, золото". Чудово-пречудово, і мені позичиш. — Рон знову перевернув чашку. — А ще тут щось таке, як тварина. Ось голова... це якийсь гіпопо... або ні — вівця...

Гаррі пирхнув. Професорка Трелоні озирнулася.

— Дай-но мені глянути, любий, — осудливо зиркнула вона на Рона й забрала в нього Гарріну чашку. Увесь клас принишк.

Пильно вдивляючись, професорка обертала чашку проти годинникової стрілки.

— Це сокіл. Мій любий, ти маєш смертельного ворога.

— Але ж про це всі знають! — голосно прошепотіла Герміона. Професорка Трелоні глипнула на неї.

— Так, усі, — додала Герміона. — Кожний знає про Гаррі й Відомо-Кого.

Гаррі з Роном подивилися на Герміону з захопленим подивом. Вони ще ніколи не чули, щоб Герміона так розмовляла з учителями. Професорка Трелоні нічого не відповіла. Вона знову втупилася своїми величезними очима в Гарріну чашку й далі її обертаючи.

— Палиця... це напад. Боже мій, ця чашка не надто радісна...

— А я думав, то капелюх, — здивувався Рон.

— Череп... небезпека на твоїм шляху, мій любий... Усі приголомшено стежили за професоркою Трелоні. Вона ще раз обернула чашку і раптом зойкнула.

Знову пролунав дзенькіт порцеляни — то Невіл розбив уже другу чашку. Професорка Трелоні опустилася у вільне крісло, схопилася рукою за серце й заплющила очі.

— Мій любий хлопчику... мій бідолашний... ні... краще не казати... ні-ні... навіть не просіть...

— А що ви там бачите, пані професорко? — зацікавився Дін Томас.

Усі позривалися на ноги й оточили столик, де сиділи Гаррі з Роном. Кожний намагався заглянути в Гарріну чашку.

— Мій любий, — професорка драматично розплющила свої великі очі, — у тебе Ґрим.

— Що? — не зрозумів Гаррі.

Він був не один такий, бо Дін Томас знизав плечима, Лаванда виглядала ні в сих, ні в тих, але решта учнів перелякано затулили долонями рота.

— Це Ґрим, мій любий, Ґрим! — професорка Трелоні була вражена Гарріним нерозумінням. — Велетенський пес, цвинтарний привид! Мій любий хлопчику, це знак... найгірший знак... провісник смерті!

У Гаррі обірвалося серце. Той пес на обкладинці "Провісників смерті" у "Флоріш і Блотс" і нічний собака на алеї Магнолій... Лаванда Браун також затисла долонею рота. Усі дивилися на Гаррі, усі, окрім Герміони, що підійшла ззаду до крісла професорки Трелоні.

— Я не думаю, що це схоже на Ґрима, — рішуче заперечила вона.

Трелоні неприязно глянула на Герміону.

— Ти вже мені вибач, моя люба, але я майже не відчуваю довкола тебе аури. Дуже слабенька сприйнятливість резонансів майбутнього.

Шеймус Фініґан хитав головою з боку в бік.

— Якщо дивитися отак, — він щільно примружив очі, — то нагадує Ґрима, а ось звідси, — він схилив голову ліворуч, — більше схожий на віслючка.

— Коли ви нарешті вирішите: помирати мені чи ні? — несподівано навіть для самого себе вигукнув Гаррі, і всі зразу знітились.

— Думаю, на цьому ми завершимо сьогоднішній урок, — мовила професорка Трелоні своїм потойбічним голосом. — Так... можете все збирати...

Принишклі учні віддали професорці Трелоні чашки й позапихали в портфелі підручники. Навіть Рон уникав Гарріного погляду.