Історія польсько-українських конфліктів т.3

Далі Волчев звертає увагу на факт, що колишні командири АК у Грубешівському повіті (командир «Ангел» і його ад'ютант «Альберт»), які вирізнялись у винищенні українців, робили це у співпраці з німцями, з гестапо у Грубешові і Замості. Далі він цитує фрагменти рапорту командування Грубешівського округу БХ від 29 квітня 1944 р., тобто від часу, коли на порятунок українського населення прийшли з-за Бугу підрозділи дивізії СС «Галичина» і сотні УПА, удари яких міцно відчула на собі польська сторона. У рапорті БХ читаємо:

«Тяжка ситуація польського населення у повіті спричинена не тільки підступною інспірацією окупанта і ницістю та варварством українців, як це повсюдно вважається, але й цілком помилковою тактикою, що застосовувалась у цій боротьбі польськими військовими чинниками. Наша позиція в цій справі була така: організувати самооборону польських сіл і не проводити наступальних дій щодо руських сіл, а завдавати ударів окремим особам, які керують діями українців. Тим часом ЗВЗ, яке спочатку дотримувалося цієї лінії (!), змінило тактику і почало застосовувати акції у відповідь, які полягали у спаленні ближчих до берега руських сіл і мордуванні їхніх мешканців з допомогою підтягнутих з цією метою людей з Томашівського повіту.

Такі дії викликали контракції українців і окупантів, і замість допомоги польському населенню вони ослаблювали його, оскільки підрозділи ЗВЗ не убезпечували населення, а самі відступали у безпечне місце (виділення моє. — М.С.).

Останню масову акцію пацифікації в селах, де проживало українське населення, підрозділи АК на Любельщині провели на території Томашівського і Грубешівського повітів весною 1944 року. У березні командир 21 роти АК з Томашівського повіту М. Піларський («Гром») передав підлеглим підрозділам командування округу розпорядження такого змісту: «У відповідній формі псувати життя всім українцям, щоб вони якнайшвидше відійшли з цієї території за Буг чи на інші терени. Не треба встановлювати контакти і співпрацювати з українцями, на кожному кроці віддалятись від них, пам'ятаючи всі кривди, яких вони завдали нашим землякам за Бугом і на терені Грубешівського повіту… Це розпорядження довести до всіх солдатів». Ці вказівки, — коментує Волчев, — мали підготувати умови для безпосередньої акції пацифікації. На практиці вони надавали місцевим осередкам АК повну свободу дій по відношенню до всього українського населення.