Чужинець на чужій землі

Розділ 28

— Богохульство!

Фостер підняв голову.

— Тебе щось вкусило, молодший?

Цей тимчасовий флігель зводився поспіхом, і у щілини постійно щось потрапляло — зазвичай рої майже невидимих комах, — звісно, нешкідливих, але таких, від укусів котрих починало свербіти его.

— Гм... Ти маєш це побачити, щоб повірити... Ось, я торкнуся всезнаючого.

— Тебе здивує те, у що я можу повірити, Молодший, — тим не менше наглядач Дігбі перемкнув частину своєї уваги. Троє мирян, як він бачив, — чоловік і двоє жінок — розмірковували про вічність. Нічого дивного в цьому не було.

— Так?

— Ти чув, що вона сказала! І справді — «Архангел Михаїл»!

— І що з того?

— «Що з того?» О, заради Бога!

— Дуже ймовірно.

Дігбі був такий обурений, що аж німб тремтів.

— Фостере, та, напевно, не дуже пильно дивився. Вона мала на увазі того неповнолітнього злочинця — переростка, який прибрав мене з поля. Глянь знову.

Фостер збільшив підсилення, помітивши, що Янгол-стажер говорить правильно, — і разом з там помітив ще дещо, через що посміхнувся янгольською посмішкою.

— Молодший, а звідки тобі знати, що він — не Архангел Михаїл?

— Що?

— Останнім часом я не бачив Майка на зустрічах, але згадую його ім'я, видряпане на Тисячолітньому Соліпсистичному Турнірі. А це — Знак, що йому доручили особливе завдання, оскільки Майк — один з найенергійніших гравців у соліпсизмі в цьому секторі.

— Ця точка зору неприпустима!

— Ти був би здивований тим, як багато найкращих ідей Боса можна назвати «неприпустимими» у тій чи іншій мірі, — чи, радше, тобі не слід було б дивуватися, зважаючи на галузь, в якій ти працюєш. Проте «неприпустимий» — це ідея, яка тобі не потрібна: у неї відсутнє теологічне значення. «Для чистих — все чисте»[64].

— Але...

— Я все ще Свідчу, Молодший. А ти — слухаєш. На додачу до того, що наш брат Михаїл, здається, відсутній у цей мікромомент, а я не відстежую його, — і до того, що нас також немає у тому ж переліку Спостереження, — ця татуйована леді, яка виголосила пророчу думку, може й не помилятися. Адже вона дуже свята мирянка.

— Хто сказав?

— Я кажу. Я знаю, — Фостер знову посміхнувся з янгольською солодкавістю. Люба маленька Патриція! Вже не дитина тепер, але так само по-земному бажана і сяє внутрішнім світлом, що змушує її виглядати вітражем у сонячному світлі. Без мирських гордощів він помітив, що, відколи востаннє бачив Патрицію, Джордж закінчив свою визначну присвяту і що зображення, на якому його відкликають на Небеса, було непогане — дуже непогане у Вищому сенсі. Йому потрібно не забути знайти Джорджа, щоб висловити подяку, а ще сказати, що він бачив Патрицію...

Гм, а де був Джордж? Творчі особистості працювали над Архітектурою в секторі всесвітньої композиції, якщо він правильно пам'ятав, — тож це не важливо: у головному файлі його можна буде відкопати й через тисячоліття. Якою ж смачною пампушкою була Патриція, святою до безумства! Якби в ній було трішки більше наполегливості й менше покірності, він зміг би зробити її жрицею. Проте Патриція могла прийняти Бога лише згідно зі своєю суттю, яка могла б підійти лише лінгаятам[65]... Яким вона була не потрібна. Фостер розмірковував над тим, щоб ретельніше її роздивитися, але з янгольською витримкою вирішив цього не робити; у нього було безліч інших справ...