Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
Стародавня арійська концепція Щодо дощу має відношення як до со-няшного культу, так і до фалічного елементу, бо ж дощ це наслідок інтимного зближення неба та землі. «Дощ,— каже Макс Мюллер мв,— всі міфології арійської раси уявляли собі як наслідок єднання землі й неба». Та сама ведична концепція про дощ, що, як сперма могутнього бика Соми, ллється в повітрі та падає на землю; та сама концепція, що ми її знаходимо майже в тій самій формі в Гомера 3,1 та Есхіда :т, а також і в усіх індоєвропейських народів т,— та сама концепція відбивається і в піснях українського весілля, з яких ми дали вже кілька уривків; у них злива порівнюється з сексуальним єднанням молодого подружжя, а добрий урожай — з народженням дітей, що мусить бути наслідком того. Коли в день шлюбу йде дощ, це вважають за добрий знак на Україні, в Болгарії, Сербії, Московщині Тиролі, Німеччині . Норвегіїі<6.
Далі ми знаходимо в українському весіллі сліди переходу від комунально-го шлюбу до шлюбу індивідуального, в формі умикання молодої, сліди такі виразні в цілій серії иаподоблень, пісень і т. ин., що зовсім нема рації спинятись на них. Так само виразно виявлені й пережитки купівлі молодої, купівлі, яка стала на місце умикання П, на що ми вже вказували в цій праці. Всі ці пережитки заховались однаково добре, як у звичаях, так і в піснях, що завше супроводять українське весілля. При цій нагоді мн дозволимо собі звернути увагу читача на одну обставину, що має дуже важливе значення, а саме, що в українських звичаях кожний раз, коли ми маємо справу з купівлею дівчини, цю купівлю конче попереджує умикання молодої силоміць. Це можна спостерегти в ритуальній сцені сватання, далі в сцені заручин; спостерігаємо це також і в прийомі поїзду молодого в хаті дівчини і, нарешті, в процедурі продажу дівчини одним з її братів. Ми підкреслюємо ці факти, бо гадаємо, що вони можуть бути могутньою підтримкою теорії Вількена, що IT розвинули та зміцнили ЗІбер і Ковалевський . На думку Вількена, купівля молодої, як така, власне кажучи, ніколи не практикувалась; спочатку вона являє собою тільки викупне,— грошова кара (віра у стародавніх слав'ян),— що його жених поспішає виплатити племені молодої, щоб уникнути помсти з боку цілого роду за образу чи шкоду, що до неї він спричинився. На думку цитованих у нас авторів, продаж дівчини міг би відбуватись, коли б існувала інституція patria pot es tas, але ця інституція, як тепер визнають, властива
**' Слот нькоегп христолюбна, її рукописом соборної бмѵлкітесн Се. Софії я Новгороді, M ІУ85 (Тилшрі* •овъ, op. cit., 92).
“* Ми дістали Дуже цікавий опис амулета одної сыиііяи * Острололі (ми Волині) Це молгиькл фдлічнл фігурки .і бурштину, галопу И проколото вії голого вужа до другого та оздоблено иаинсгом також і бурштииияяд намистинок. Власний* икого амулету м* хотіла піддати Йою іл жадну ціну, кажучи. ЩО він приносить щастя цілій родині, uu* і дідд прадіда «Хто йоги jhh*. шо ас так* Може, то якийсь Gor, ни що,- пояснювала поиа — Мабуть, все-таки ие якась свяіяия». Про численні останки фалічного пульту в західній Європі див Phallism, д description of the worth fp of Ungam Yoni in various parts ot the world. L. IS69 (privately printed). 23—25. w Max Müller, Basais. I. 34.
Куликовскій, Опмгъ ихучеиім влкхическихъ культтмгь, 126— lift* ш Sieber, op. eit, 349.
Лааривсяій, Иэсдъдоввяіе о мифячссяихъ вѣроианіянъ у Сиавмігь in, обдана и доасдь. въ «Учеиыд * За пнскахъ» 2-го класся СПБ Академій Науігь, 1863. т VIL
Сумцовъ, О свал обыч., 96- 97 ш Liebrecht, Zur Volkskunde, 328. ш Sieber, op. cit.. 302 -307
U1 Max Ktovalevsky, Tableau des origines et de l'évolution de la famille et de la propriété, 1890, 42, 47.
цивілізації, значно вище розвинутій А за часів групових шлюбів та матріяр-хату, коли жінка стояла так високо, її продаж був би дисонансом у соціальній організації, але викупне чи грошова кара за умикання є цілком логічні, і це стає свого роду неминучою умовою для того, щоб умикання могло перейти до другої фази, в якій воно пізніше являє собою легальну форму шлюбу між особами ріжних родів. В українському шлюбі плата за молоду мала повне значення віри (Wehrgeld) і заховала це значення й пізніше, бо ж платили не тільки батькам І братам молодої, але й цілій родині (gens). Це дуже добре зазначене в обов’язковому для молодого звичаєві давати подарунки, які являли собою плату за дівчину; цього звичаю додержують і досі, і він має не тільки ритуальне, але й цілком реальне значення, справу цю залагоджують наперед таким способом, що кожний член родини дістає подарунок як свою частку. Отже, платня за молоду хоч і замирювала ворожнечу, що встановлювалась між двома родами, але вона не касувала цілком прав, що їх парубки з роду дівчини на неї мали і які були порушені тим, що дівчина була вихоплена з їх племени. Як відомо, у всіх примітивних народів, що знаходяться в стадії комунального шлюбу або в стадії переходу від цього шлюбу до шлюбу індивідуального, широко користуються вільним коханням до шлюбу.