Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

КРОВ НА КАМІННІ

Украй розчарований, Ерагон вискочив із круглої кімнати, розташованої глибоко в підземеллях Тронжхейма. Дубові двері зачинились за ним із гучним гуркотом.

Вершник стояв посеред коридору, спершись руками на коліна, й поглядав на підлогу, викладену прямокутними пластинами з агату й нефриту. Відтоді як вони з Ориком прибули до Тронжхейма, тринадцять ватажків кланів цілих три дні сперечалися про різні дурниці, на зразок того, який саме клан має право випасати свою череду на тих чи інших луках. І щоразу, коли Вершник слухав їхні дріб'язкові суперечки, йому хотілося кричати про те, що всі вони йолопи, які можуть догратися до того, що Галбаторікс назавжди захопить владу в Алагезії, коли вони не припинять своїх безглуздих сварок і якомога швидше не оберуть нового правителя гномів.

Поринувши у свої думки, Ерагон повільно пішов униз коридором. Він, не звертав уваги ані на чотирьох охоронців, що весь час крокували за ним назирці, ані на купи гномів, що, як і завжди, вітали його своїм «Арджетлам». «Найбільшою проблемою є Йорун», — міркував Ерагон. Ця жінка-гном, що була грімстборітхн одного з найбільш войовничих кланів — Дургрімст Вреншрргн, від самого початку переговорів заявила, що не має наміру поступатися комусь місцем на троні, хоч їй відкрито віддав свій голос тільки один із решти кланів — Урзхад. Під час численних зустрічей із ватажками інших кланів вона неодноразово засвідчила свій розум і хитрість, а також уміння виходити з будь-якої ситуації так, щоб мати з того користь. «Із неї вийшла б пречудова королева, — визнав Ерагон, — але вона надто вже підла. Тож нема жодних гарантій, що вона підтримуватиме варденів після того, як отримає корону». Юнак мимохіть криво посміхнувся. Правду кажучи, йому завжди було якось ніяково розмовляти з Йорун, оскільки гноми вважали її надзвичайною красунею. Та навіть за мірками людей у неї була просто приголомшлива фігура. До того ж вона завжди викликала в Ерагона захват, причини якого він і сам не годен був собі пояснити. Майже в кожній розмові вона згадувала про історію гномів та їхню міфологію, у яких Ерагон майже нічого не тямив. Проте йому доводилось визнавати, що ці згадки, швидше за все, були напрочуд вдалими, оскільки Орик і решта гномів були від них у неймовірному захваті.