Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
— Ти не помітив якихось пасток? — спитав він у Карна, що разом із Халмаром та ще двома воїнами причаївся в нього за спиною.
Після першої битви до загону Мартланда приєдналось іще чотири лучники, аби замінити поранених і вбитих воїнів. Правду кажучи, юнак не плекав якихось дружніх почуттів до когось із повстанців, проте став відчувати, що весь цей загін — його сім'я, сім'я, якій він може довірити своє життя, так само, як кожен інший воїн загону може довірити своє життя йому.
— Та наче нічого такого, на що можна було б звернути увагу, — пробурчав Карн. — Але все ж таки…
— А вони могли вигадати нові закляття, які ти не можеш розпізнати? З ними є чарівник?
— Важко сказати напевне, але навряд чи…
Роран відсунув іще кілька вербових гілочок, аби краще вивчити розташування возів.
— Щось мені все Не не подобається, — нарешті сказав він. — Якщо з попереднім обозом був чарівник, то чому його немає із цим?
— Чарівників менше, ніж ти можеш собі думати.
— Угу, — Роран почухав бороду, ще й досі не розуміючи, чому обоз аж так недбало поставився до своєї безпеки.
«А раптом вони намагаються спровокувати напад? — подумав Міцний Молот. — Зовні може здаватися, що вони геть до нього не готові, а насправді все може бути зовсім інакше. Проте яку пастку вони нам приготували? Адже на тридцять ліг навкруги немає нікого, а Мертага й Торнака востаннє бачили на півночі, коли ті летіли до Фейнстра».
— Надішли сигнал, — наказав він. — Але попередь Мартланда, що мене дуже непокоїть те, як вони розбили табір. Одне з двох: або це збіговисько повних недоумків, або ж у них є якийсь захист, про який ми навіть не підозрюємо, — магія чи ще якісь гірші витребеньки їхнього триклятого Галбаторікса.
На якийсь час запанувала тиша.
— Я повідомив, — відрапортував потому Карн. — Мартланд каже, що його це теж неабияк здивувало, проте він усе ж таки хоче випробувати долю. Не ховатися ж нам, підібгавши хвости, під спідницею в Насуади.
Роран роздратовано сплюнув, подав знак, і солдати поповзли за ним у той бік, де вони залишили коней. Звівшись на ноги, Міцний Молот спритно застрибнув у сідло Сніговія.
— Агов, тихіше, хлопче, — прошепотів він, поплескавши Сніговія по шиї, коли той спробував стати дибки. У тьмяному світлі грива та шкура його скакуна видавались сріблястими. Правду кажучи, юнак уже не вперше ловив себе на думці, що було б дуже некепсько, аби його кінь мав не такий примітний колір, скажімо, був гнідий або ж вороний.
Знявши із сідла щит, Роран вдяг його на ліву руку й різким рухом витяг із-за пояса молот.
Потому юнак ковтнув слину й, відчувши в руці приємну знайому вагу, міцніше стиснув руків'я своєї вірної зброї.
Коли п'ятеро воїнів були готові до бою, Карн звів угору вказівний палець, заплющив очі, а його губи заворушилися так, ніби він розмовляв сам із собою. Аж раптом поруч із ним засюрчав цвіркун. Немовби розбуджений ним, Карн розплющив очі й мовив:
— У жодному разі не зводьте очей угору, аж доки вони не призвичаяться. І боронь вас боже під час бою дивитись у небо, — потому він став швиденько промовляти слова прадавньої мови.
Коли з небес полинуло чисте біле сяйво, таке ж яскраве, як сонячне, Роран прикрився щитом і неспокійно засовався в сідлі. Сяйво линуло звідкись із-понад табору, тож юнакові жах як кортіло глянути, де його джерело, проте бажання врятувати свій зір було куди сильніше.
Вигукнувши бойовий клич і пришпоривши Сніговія, Роран схилився до його шиї й стрімголов помчав уперед. По обидва боки від нього, тримаючи зброю напоготові, летіла решта повстанців. Коли Сніговій скакав під деревами, Роран кілька разів так зачепився об їхнє гілляччя, що насилу втримався у сідлі, однак невдовзі його вірний скакун опинився на відкритій місцевості й галопом поніс свого хазяїна до ворожого обозу.
Тієї ж миті з-за дерев вискочили ще два невеличкі загони повстанців під керівництвом Мартланда й Улхарта.
Ворожі солдати помітили їх аж тепер. Вони намагались швиденько, бодай наосліп, намацати свою зброю, безладно шикувалися в шеренги, щоб спробувати відбити цей геть несподіваний напад.
Коли Сніговій наблизився до обозу, Роран навіть не став його зупиняти. Навпаки, він пришпорив жеребця й, звівшись у стременах на повен зріст, перестрибнув разом із ним через два вози. Під час приземлення зуби вершника клацнули так, що в нього аж у голові замакітрилось, а Сніговій вибив своїми копитами стільки землі, що засипав нею одне з найближчих вогнищ.
Решта Роранового загону й собі поспішила перестрибнути через вози, тож Міцний Молот, знаючи, що його надійно прикриватимуть зі спини, зосередився на ворогах, які були попереду. Спрямувавши Сніговія на одного з воїнів, Роран спочатку зламав йому носа ударом ноги, а потім добив бідолаху молотом. Наступної миті йому вже самому довелось відбиватися відразу від кількох ворожих мечів.