Чужинець на чужій землі

Коли Патрицію Пайвонскі врятували, коли вона була ще молодою, одруженою та «дуже, дуже щасливою». Коли вона народила першу дитину, то підняла очі й замилувалася своїм значно старшим від неї чоловіком. Джордж Пайвонскі був щедрим та дуже люблячим чоловіком. У нього була одна слабкість, через яку він часто бував надто п'яним, щоб доводити їй свою любов впродовж цілого дня... Але його татуювальні голки все ще були твердими, а погляд — гострим. Патті вважала себе відданою дружиною і в цілому досить щасливою — хоча, щоправда, Джордж час від часу виявляв досить-таки сильно любов до клієнток, особливо рано-вранці. Але, звичайно, татуювання вимагають приватності — особливо з леді. Патті була терплячою... Крім того, вона інколи й сама призначала побачення клієнтам — особливо після того, як Джордж почав все частіше прикладатися до пляшки.

Тим не менше в її житті дечого не вистачало, і ця порожнеча не заповнювалася навіть тоді, коли один особливо вдячний клієнт зробив їй незвичайний подарунок — соснову змію, за його словами, зняту з торгового судна, яку він не міг залишити собі. Патті завжди любила домашніх тварин і не мала вульгарної фобії щодо змій; вона зробила їй будиночок у вітрині, що виходила на вулицю, а Джордж намалював прекрасну картину в чотирьох кольорах на задній стінці під назвою «Не наступи на мене!». Цей його новий твір став дуже популярним.

Через якийсь час у неї побільшало змій, і вони чудово її заспокоювали. Але вона була донькою протестанта Алстера та дівчини з Корку[63], і озброєне перемир'я між її батьками прирікало її на атеїзм.

Вона вже була «шукачем», коли Фостер дістався до Сан-Педро, і зуміла вмовити Джорджа піти на кілька недільних служб. Проте тоді він ще не бачив світла.

У день свого візиту Фостер приніс їм світло — і вони висповідалися. Коли ж він за півроку повернувся, щоб нашвидку перевірити, як ідуть справи в цій гілці, Пайвонскі були такі віддані, що він виявив їм особисту увагу.

— З того дня, відколи ми побачили святе світло, я не мала жодних клопотів з Джорджем, — сказала вона Майку та Джилл. — Звісно, він так само пив... Але він пив у церкві — і завжди знав міру. Коли повернувся наш святий лідер, Джордж вже почав свій Великий Проект. Природно, що він хотів показати його Фостеру, якби той зміг знайти час... — місіс Пайвонскі вагалася: — Дітки, мені справді не слід вам цього розповідати.

— Тоді не розповідай, — наполегливо промовила Джилл.— Патті, люба, ніхто з нас не хоче, щоб ти коли-небудь робила чи говорила те, в чому не впевнена. «Розділення води» має бути простим і природнім... І ми радо почекаємо, поки ця розповідь стане для тебе легкою.