Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Спираючись на результати дослідження, проведеного російським вченим Д. Ольшанським, можна стверджувати, що люди не досить чітко знають і мають уявлення про те, що таке тероризм. Із тисячі опитаних москвичів на запитання “Що таке тероризм ?” 47 % відповіли, що це терористичний акт, тобто визначили одне слово через два пов’язаних з ним, 38 % дали суто оціночні відповіді: “злочин”, “варварство”, “насилля” тощо, 12 % важко було взагалі щось відповісти на це запитання, 2 % відповіли “не знаю”. І тільки 1 % опитаних спробували сформулювати визначення тероризму як чиїсь дії, спрямовані на досягнення якоїсь поставленої терористами мети. І коли вже навіть жителі Москви, переживши підриви жилих будинків, трагедію з захопленням заручників у театрі на Дубровці, вибух у метро, так визначають поняття “тероризм”, то громадяни України знайомі з цією проблемою ще менше.
Отже, про яку протидію цьому явищу можна вести мову, які шляхи боротьби слід визначати, коли суспільство взагалі не готове відповісти на це запитання, тобто дати визначення, що ж таке тероризм? З огляду на це доцільно проаналізувати результати діяльності дослідників у зазначеній галузі і висвітлити їхнє реальне бачення наболілої на сьогодні проблеми, тому що не тільки в практичній, а й у теоретичній сфері лежить вирішення багатьох питань, які стосуються забезпечення ефективного національного і глобального контролю над тероризмом. Якщо узагальнити, то слово “тероризм” тісно пов’язане з такими термінами, як “терор”, “білий терор”, “червоний терор”, “терористичний акт”. Аналіз літератури, присвяченої цій проблемі, свідчить, що загальноприйнятої дефініції тероризму нині в світі не існує.
Разом з тим можна зазначити від 100 до 200 визначень тероризму, але жодне з них учені не визнають класичним.
Слово “терор” вживається в латинській (terror), англійській (terror) та французькій (terreur) мовах. У літературі і законодавчих актах також використовується такий термін, як терористичний акт (akte de terrour).
Тлумачні словники білоруської і російської мови визначають тероризм, як політику і тактику терору, а тлумачний словник В. Даля зазначає, що тероризм — це залякування, залякування карою на смерть, вбивствами і всіма жахами шаленства (несамовитості, оскаженіння). Сучасний тлумачний словник української мови пояснює тероризм як здійснювання, застосування терору; як діяльність і тактику терористів. В українській радянській енциклопедії взагалі йдеться тільки про тероризм міжнародний — це вбивства чи інші посягання на життя керівників держав, керівників і членів уряду, дипломатичних представників та інших посадових осіб, захоплення заручників і насильне викрадення повітряного судна, піратство, напади на приміщення посольств і прогресивних організацій й інші аналогічні злочини, які здійснюються і організовуються імперіалістичними колами з наміром змінити внутрішню чи зовнішню політику інших держав, провокації з метою виникнення міжнародних ускладнень чи початку війни, придушення національно-визвольних рухів. А що стосується окремого визначення поняття “тероризм”, то в енциклопедії воно відсутнє. Словник міжнародного права за ред. С. Бацанова дає визначення міжнародного тероризму як сукупності суспільно небезпечних у міжнародному масштабі дій, які тягнуть за собою безглузду загибель людей, порушують нормальну дипломатичну діяльність держав і їх представників та ускладнюють здійснення міжнародних контактів і зустрічей, а також транспортних зв’язків між державами. З вищенаведеного можна зробити висновок, що більшість визначень тероризму, які викладені в літературі, взагалі відсилають до поняття “терор”, яке ненабагато зрозуміліше і вивченіше, ніж попереднє.
В українській радянській енциклопедії поняття “терор” висвітлено так: “Політика залякування, насильства, розправи з політичними противниками аж до їх фізичного знищення, основний метод боротьби буржуазної контрреволюції, фашистських режимів проти прогресивних сил”. Зазначимо, що це визначення робить акцент на політичній спрямованості терору (розправа з політичними противниками). Цей термін почали застосовувати після Великої французької революції, а пізніше з’явився термін “масовий терор”, що його спрямовано проти цілих класових груп, наприклад, проти “аристократів” під час Великої французької революції, і термін “індивідуальний терор”, який практикується проти окремих представників ворожого табору. К. Маркс, Ф. Енгельс, а пізніше і В. Ленін не відкидали доцільності застосування масового терору як певної форми революційного насилля, тому що “є один засіб скоротити, спростити, сконцентрувати родові муки старого суспільства — революційний тероризм” (К. Маркс). Але марксистсько-ленінська теорія на основі класового критерію передбачає і контрреволюційний терор. При цьому революційний терор трактується як історично необхідний, прогресивний, вимушений і гуманний, що нав’язаний силами контрреволюції, яка не хоче поступитися без бою. Відповідно терор контрреволюційний (білий) є реакційним, кривавим, жорстоким, нелюдяним.