Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

— Я хизувалася, сер.

— Слушна відповідь, людське дитя. Більше так не роби. Що ж… — Уперше за весь цей час вираз Лева видався Джил не таким суворим, — хлопчик у безпеці. Я завіяв його до Нарнії. Але ти своїми діями ускладнила своє завдання.

— Яке завдання, сер? — спитала Джил.

— Те завдання, заради якого я викликав вас до цього світу.

Останні його слова чимало здивували Джил. «Певно, він із кимось мене плутає», — подумала вона, а вголос висловити свою думку не наважилася, хоч щось їй і підказувало, що це спричинить неабияку плутанину, якщо вона цього не зробить.

— Кажи, не лякайся, людське дитя, — заохотив її Лев.

— Хотіла… е-е-е… спитати, чи не може тут бути якоїсь помилки? Бо, бачте, ніхто нас із Бяклі не кликав — ми самі сюди напросилися. Бяклі сказав, що треба покликати… когось-там — забула його імя, бо вперше в житті чула, — і тоді той хтось дозволить нам зайти. Тож ми покликали, і двері відчинилися.

— Ви б не намагалися викликати мене, коли б я сам не покликав вас, — сказав Лев.

— Тож ви і є той хтось? — уточнила Джил.

— Саме так. А тепер слухай уважно своє завдання. Далеко звідси лежить королівство Нарнія, у якому живе старий король. Він завжди сумний, бо йому нема кому передати трон — він втратив спадкоємця, коли багато років тому його єдиного сина викрали, і ніхто в усьому королівстві не знає, де той тепер і чи живий взагалі. А він живий. Я доручаю вам шукати загубленого принца, шукати доти, доки ви чи то знайдете його, чи то загинете, чи то повернетесь назад, до свого світу.

— Але як ми його знайдемо? — знітилася Джил.

— Я розповім як, дитя, — відповів Лев. — У пошуках тебе вестимуть мої знаки. Ось перший — щойно хлопчик Юстас ступить на землі Нарнії, йому зустрінеться старий добрий друг. Нехай він не гаючи часу привітається із ним — і тоді вам на допомогу прийде надійний помічник. По-друге, залишивши Нарнію, тримайтеся курсу на північ. Прямуйте так доти, доки не побачите руїни давнього міста велетнів. По-третє, на руїнах ви знайдете камінь із написом. Прочитайте цей напис і чиніть, як він звелить. Четвертий знак — принца ви впізнаєте (якщо, звичайно, знайдете його) так: перший, хто за час ваших мандрів попросить вас про щось в ім’я Аслана — в ім’я мене, — той і є принц.

Здавалося, Лев сказав усе, що бажав, і Джил вирішила, ніби має щось сказати. Тож вона промовила:

— Щиро дякую. Я зрозуміла.

— Дитя, — промовив Аслан, і голос його якось пом’якшав, — може статися, що ти зрозуміла не так добре, як тобі здається. Але то не біда. Для початку ти повинна все це запам’ятати. Повтори-но мені всі чотири знаки.

Джил спробувала повторити, але вийшло не дуже добре. Лев заходився виправляти її і змушував дівчинку повторювати й повторювати доти, аж поки вона не вивчила їх напам’ять. Він не виказував ознак нетерпіння, тож Джил зрештою набралася сміливості та спитала:

— Але як же я потраплю до Нарнії?

— На моєму подиху, — відповів Лев. — Я дмухну — і тебе понесе на захід цього світу так само, як і Юстаса.