Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
Детектив сказав, що їм не вдасться впіймати Макондо в Нью-Йорку, поки той не вчинить злочин. Відтак він порадив дотримуватися плану, який дозволить загнати його в пастку, записувати всі розмови та негайно звернутися до нью-йоркського відділу боротьби з шахрайством.
Наступного вечора Маршал дізнався, як просувається справа. Артур звернувся до центрального мангеттенського відділу боротьби з шахрайством та поспілкувався з детективом Дарнелом Коллінзом, який півроку тому займався подібною справою, і Пітер Макондо його зацікавив. Він запропонував Артурові надягнути спеціальний мікрофон та зустрітися з Пітером у клубі «Jockey», як і було заплановано. Відтак той мав віддати шахраєві банківський чек, а натомість отримати фальшивий вексель. Протягом усього часу співробітники відділу боротьби з шахрайством стежитимуть за ними та все фільмуватимуть, а потім заарештують Пітера Макондо на місці.
Утім, для проведення подібної масштабної операції департамент поліції Нью-Йорка потребував вагомих доказів. І в цьому їм мав допомогти Маршал. Він повинен був прилетіти до Нью-Йорка, написати офіційну заяву у відділі боротьби з шахрайством та особисто впізнати Макондо. Маршал здригнувся від перспективи публічного розголосу, однак здобич сама йшла до рук, тож він вирішив на це пристати. Звісно, його ім’я може з’явитися в кількох дрібних виданнях Нью-Йорка, однак у Сан-Франциско про це, ймовірно, ніхто не дізнається.
«Годинник “Rolex”? Який “Rolex”? — уголос промовляв Маршал. — О, той годинник, який Макондо надіслав мені після завершення терапії? Годинник, який я відмовився прийняти й повернув Адріані?» Говорячи це, він зняв годинник зі свого зап’ястка й заховав у комоді. Його ніхто не звинувачуватиме. Невже хтось повірить Пітеру Макондо? Про «Rolex» знали тільки його дружина та Мелвін. Ширлі мовчатиме. А щодо Мелвіна — він тримав у таємниці напади його іпохондрії, тож цим не варто було перейматися.
Із Рендалом вони розмовляли щовечора, їхні розмови тривали щонайменше двадцять хвилин. Маршал відчував неабияке полегшення: нарешті він знайшов людину, якій можна довіритися, з якою можна співпрацювати… можливо, навіть друга. Артур передав Маршалові одного зі своїх пацієнтів — інженера ІВМ, який мав переїхати до Сан-Франциско.
Проте їм не вдавалося дійти згоди щодо суми інвестиції, яку слід було передати Макондо. Артур і Пітер домовилися пообідати разом через чотири дні. Пітер погодився надати Артурові банківський вексель, а той, у свою чергу, мав принести чек на сорок тисяч доларів. Однак Артур хотів отримати ці сорок тисяч від Маршала. Він нещодавно придбав літній будиночок, тож не мав вільних грошей. Звісно, він міг би скористатися грішми, що їх отримала дружина у спадок від матері, яка померла минулої зими. Але дружина належала до шанованої нью-йоркської родини й трепетно ставилася до думки оточення, а тому наполягала на тому, щоб Артур узагалі відмовився від участі в цій огидній справі.
Така несправедливість страшенно ображала Маршала: він докладав усіх зусиль, аби переконати Артура, і врешті-решт втратив будь-яку повагу до свого боягузливого колеги. Утім, усвідомлюючи, що той під тиском дружини може будь-якої миті відмовитися брати в цьому участь, погодився сплатити шістдесят відсотків суми. Артур мав вручити Макондо чек, виписаний нью-йоркським банком. Маршал мав переказати двадцять чотири тисячі доларів на рахунок Артура за день до обіду колеги з Пітером. Він міг привезти цю суму до Нью-Йорка або ж скористатися послугами банку. Артур неохоче погодився додати решту — шістнадцять тисяч доларів.
Повернувшись додому наступного вечора, Маршал прослухав повідомлення від детектива Дарнела Коллінза з центрального мангеттенського відділу боротьби з шахрайством. Він одразу зателефонував йому, однак марно. Оператор відділу втомлено запропонувала йому зателефонувати вранці — офіцер Коллінз був на завданні, а справа Маршала не видавалася невідкладною.
Наступного дня перший пацієнт Маршала мав прийти о сьомій ранку. Маршал поставив будильник на п’яту ранку й зателефонував до Нью-Йорка ще вдосвіта.
— Я повідомлю, що ви телефонували. Гарного дня, — почув він від оператора.