Майдан. (Р)Еволюція духу

Black side of the Maidan

Сьогодні ми живемо в стані війни та, мабуть, марних сподівань на те, що наші вчорашні поплічники по Майдану нині зможуть витягнути країну зі стану руїни та хаосу, тому я не можу викласти на папері того, що хотілося б.

Майдан з наступною Вандеєю на Сході та агресією Росії — справжній іспит для популяції, що контрастує з проблеми, які для більшості населення були і будуть незрозумілими. Головна з них — тотальна жлобізація населення, незалежно від соціально­го статусу та політичних уподобань. Саме тріумфальна перемога тваринних цінностей призвела до бунту всіх соціальних прошарків проти панування лайно-еліти та відсутності соціальних ліфтів, через що й заклинило на реверсній подачі гівна на соціальний олімп.

Я ходив на Майдан як на ментальну Голгофу, бо, на відміну від малят, які повтікали від сільської рутини, та героїчних митців, які розглядали ворога через призму пластикового стаканчика зі зігріваючими напоями, я усвідомлював, що нас із вірогідністю 99.9% покалічать, уб’ють або посадять.

Точніше, я не ходив, а жив два перших місяці безвилазно серед персонажів і подій, які боляче дисонували з моїми пер­фек­ціоністично-романтичними увленнями про національну революцію гідності.