Майдан. (Р)Еволюція духу

Можна знайти сто причин не йти на Майдан. Не ходити на акції протесту, не мерзнути на барикадах, не клеїти прокламації, не роздавати агітки.

Я особисто можу знайти двісті причин — без ідіотських, на кшталт — Я люблю Партію регіонів, Януковича, Лєніна, Ста­ліна, Путіна, Клюєва, Захарченка, Царьова, Гітлера, Муравйова, ненавиджу телячу мову, Європу, Бандеру, Шухевича, Шевченка, Україну, не знаю, що таке честь, мораль, віра, відповідальність, Батьківщина, прапор…

Є безліч причин не вийти на Майдан для людини з нормальними соціальними рефлексами:

Це не справжня революція, я дочекаюся наступної, коли роздаватимуть зброю, білих коней та посади членів реввоєнсовєту справжнім (читай — таким, як я) героям.

Опозиція не така, яка б мала очолити революцію, штабом керують не ті, кого б хотілося бачити, до моєї думки ніхто не дослухається, кругом бардак, не зрозуміло, які плани та перспективи перемоги.

Я не люблю Юлю, Тягнибока, Яценюка та не вірю в Кличка.

Сценарій Євромайдану написаний Льовочкіним, Путіним, ФБР, ФСБ, жидами, москалями, олігархами.

Я — дуже цінний екземпляр, комп’ютером цвяхи не забивають, краще я буду в соцмережах критикувати кожен крок горе-революціонерів, висвітлювати кожну помилку та давати свої цінні поради.

Від мене більше користі в дискусіях на форумах та в десятках репостів, а ще я — той десять тисяч двісті одинадцятий експерт з написання революційних стратегій і тактик.