Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
На шиї у мутанта — бейдж «Преса». Цезар — жертва генетичного дефекту, він не просто карл, а з вкороченими, майже відсутніми ногами, а пересувається на електровозику, при цьому керує бандою кишенькових злодіїв, що тирять у відвідувачів Майдану гаманці. Неабияких зусиль довелося прикласти, щоб відігнати цю гадину від нашої барикади разом із галасливою юрбою алкашні та прихильників його «ораторського таланту».
Поруч із барикадою — польова кухня Київського Культурного Трибуналу від власника «Книжкового Супермаркету» Костянтина Клімашенка. З ранку до вечора компанія бомжуватих революціонерів — без огляду на антисанітарію — шинкує інгредієнти борщу, що нон-стоп вариться у величезних казанах. Вони вічно напідпитку, в їхньому наметі весь час ошиваються якісь волоцюги. «Мої» періодично конфліктують із «трибунальниками» за пияцтво та порушення «революційного порядку», вкрадені сокири, дрова і т. ін. Найбільше дратує довжелезна черга з ранку до вечора за ККТ-борщем, який неогрядного вигляду дівки розливають у півлітрові пластикові стакани. Таке враження, що всі довколишні безхатченки, гастарбайтери та соціально незахищені разом із голодними тітушками столуються на цій точці… Черга перекриває вхід на нашу територію, а в пікові години заважає проїзду транспорту через КПП. Пасажири, які отримали борщ, намагаються примоститися біля наших бочок.
Численні обіцянки очільників Самооборони дати нам карт-бланш на вигнання ККТ та інших паноптичних угруповань так і залишилися обіцянками, як і втілення планів з переформатування периметрів барикад, обладнання зрозумілої системи допуску в штаб…
На кожній нараді сотників я впадаю в стан безнадійної депресії: все, що відбувається, виглядає якоюсь зашкально-сюрреалістичною постановкою, якимось рагулістичним дежавю спогадів Чикаленка та «Білої Гвардії» Булгакова.
Більшість сотників — російськомовні, але ніхто з них Булгакова не читав, так само, як і представники Галичини — не чули про Чикаленка.
Доповідається про успіхи з вилову п’яниць і бомжів у підземних переходах, необхідність толерантного ставлення до алкоголіків і тітушок, яких ми фільтруємо на вході до Майдану. Обговорюються проблеми забезпечення їдлом та бєрцами, розбираються претензії сотників одне до одного. Адекватні, на мій упереджений погляд, сотники — з 14-ї, 15-ї 16-ї сотень — Пласт, МНК, Відсіч (більшість із них бували в Кузні, і це не може не тішити).
«Свобода» на зуб
«Дракони» кожної неділі розказують про невідворотність перемоги, апелюють до світової спільноти, висувають чергові вимоги, радикалізм яких з кожним днем зменшується…
На Новий Рік на Майдані — рекордна явка, на мить навіть з’являється якась примарна надія, що все буде добре, але під вечір першого січня від нашого КПП починається смолоскипна хода націонал-дегенератів. Тисячі адептів «Свободи» з похмуро-дегенеративними писками та запаленими смолоскипами, з воплями «Бандера прийде, порядок наведе!», просуваються від Будинку профспілок у бік Михайлівської. Прекрасна картинка для співгромадян на Сході.
А взагалі, Тягнибоку та Ярошу треба видать по ордену від Путіна.
Під Різдво і після — починаються мобілізаційні проблеми, народу на барикадах катастрофічно мало. Партійці оголошують мобілізацію по регіонах, привозити більш-менш помітну кількість людей може тільки «Свобода», БЮТівські активісти — нечисленні та невитривалі, «Удар» вдається до привозу асоціального елементу з Миколаївської області, який на підсиленні нашої барикади адмініструє орговик Льоха з трьома «ходками» та численними татуюваннями. На моє прохання до ударівського керівництва поміняти його на когось менш епатажного, отримую звинувачення в надмірній прискіпливості. Декілька тижнів наше КПП — «підсилене» персонажами абсолютно трешового вигляду, деякі серед них — з проваленими носами. Титанічних зусиль вартує відучити їх голосно матюкатися, циганити цигарки у перехожих та харкатися під ноги…
Ближче до Йордана відчуття безнадійності зашкалює, народ вимагає від «драконів» визначитися з єдиним лідером — «дракони» розказують нісенітниці про те, що ворогам буде легше зняти єдиного лідера з дострокових виборів, а то і знищити фізично. Очевидно, що якщо не відбудеться якихось якісних змін, то Майдан просто розійдеться, бо тупо стояти другий місяць — це зневірило всіх.