Погоня за вівцею

— Згоден, — відповів компаньйон.

— Наше завдання полягає в тому, щоб нереальним чинникам надати вишуканого вигляду і поставити їх на твердий ґрунт реальності. Люди часто намагаються втекти в нереальне. А все тому, — і чоловік погладив кінцем пальця правої руки смарагдовий перстень на середньому пальці лівої, — що їм це здається простішим. Іноді трапляються випадки, коли створюється враження, ніби нереальне поборює реальність. Але ж у нереальному світі немає місця для бізнесу. Загалом ми належимо до такого різновиду людей, які приносять із собою труднощі. А тому, — сказав чоловік і ще раз погладив пальцем перстень, — пробачте, якщо те, що я вам зараз повідомлю, якось ускладнить ваше життя або вимагатиме від вас рішучих дій.

Усе ще не розуміючи як слід, про що йдеться, мій компаньйон мовчки кивнув головою.

— Отож перейдемо до наших бажань. Перше: ми хотіли б, щоб ви негайно припинили випуск журналу з приготовленою рекламою страхової компанії Р.

— Але ж…

— Друге, — різко перебив чоловік. — Ми хочемо зустрітися і безпосередньо переговорити з відповідальним за згадану рекламу.

Гість вийняв з нагрудної кишені білий конверт, а з нього — складений учетверо аркуш паперу і передав моєму компаньйону. Той узяв папір і, розгорнувши його, пробіг очима. Це була копія фотогравюри для реклами страхової компанії, зробленої справді-таки в нашій конторі: зображення звичайного краєвиду на Хоккайдо — хмари, гори, вівці на лузі, — та на додачу запозичений звідкись буколічний віршик і більше нічого.

— Ось такі наші два бажання. Про перше можна сказати, що воно скоріше не бажання, а вже встановлений факт. Бо, правду кажучи, вже ухвалено рішення згідно з нашим бажанням. Якщо у вас будуть сумніви щодо цього, зателефонуйте потім начальнику відділу зв’язків з громадськістю страхової компанії.

— Зрозуміло, — сказав мій компаньйон.

— Однак нам легко собі уявити, що для фірми такого розміру, як ваша, шкода від такого ускладнення буде надзвичайно велика. На щастя, ми — і ви це добре знаєте — маємо немалий вплив у цих ділових колах. А тому, якщо наше друге бажання буде виконане і відповідальна за згадану рекламу особа надасть нам задовільну інформацію, ми готові повністю компенсувати завдану вам шкоду. Можливо, і з лишком.

У кімнаті запанувала мовчанка.

— Якщо ж ви не зможете виконати наших бажань, — після паузи вів далі гість, — то так чи інакше програєте. Від нині й довіку вам не буде місця в цьому світі.

Знову запала мовчанка.

— Запитання будуть?

— Виходить, що вся проблема в цій фотографії? — боязко спитав мій компаньйон.

— Саме так, — підтвердив гість й, уважно добираючи слова, ніби відсортовані пальцями на долоні, вів далі: — Саме так. Однак нічого більше сказати вам не можу. Не маю на це повноважень.

— Співробітнику, відповідальному за цю рекламу, я зателефоную додому. Гадаю, він буде тут о третій, — сказав мій компаньйон.

— Чудово! — і гість зиркнув на наручний годинник. — У такому разі до четвертої я пришлю сюди автомобіль. І нарешті найважливіше — про нашу розмову нікому жодного слова. Домовились?