Поразка демократії

Дехто вважає, що насправді більшість не може робити те, що їй заманеться, та вона повинна враховувати інтереси меншості. Це міф. Так, дійсно, зараз існує декілька меншин, яким держава надає спеціальний захист. Це наприклад, феміністки, геї або етнічні меншини. Інші меншини, такі як мексиканці, курці, наркозалежні, підприємці, християни – не можуть розраховувати на таке особливе ставлення. Популярність деяких меншин пояснюється лише модою, але не демократією.

Існують різні причини особливого ставлення до меншин за демократії. Деякі причини дуже "гучні" та миттю виганяють на вулиці, коли чиїсь "права" (тобто привілеї) опиняються під загрозою. Наприклад, певні бюджетники, члени профспілок, фермери у Франції. З іншими поводяться обережніше, бо вони можуть повести себе агресивно, коли від них вимагають дотримання правил. Поміж них футбольні фани, етнічні угруповання та зелені активісти. Якщо курці раптом стануть більшістю, та вирішать, що їх свободи люто зневажають, імовірно, жодні закони про обмеження паління вже не пройдуть.

Справа в тому, що немає нічого поганого у демократичній системі або у принципі демократії як такому, якби вона гарантувала права меншості. Однак базовий принцип демократії як раз і полягає в тому, що недоторканих прав меншості не існує. Парламент або конгрес можуть прийняти будь-який закон, не беручи до уваги меншість. Та примхи змінюються. Опікувана сьогодні меншість завтра може стати цапом відбувайлом.

Хіба демократії не мають конституцій, щоб захистити меншість від тиранічного законодавства більшості? До певної міри так. Але помітьте, що США прийняли конституцію, коли вони ще не були демократією. За демократії конституція може бути змінена як захоче більшість. І таке траплялось неодноразово: нові обмеження впроваджували поправками до Конституції. Так, наприклад, впровадили прибутковий податок, який до того був прямо заборонений. Саме існування поправок до конституції доводить, що конституція підлягає демократичному контролю, тобто, контролю більшості. Хоча й початкова конституція не була ідеальною – вона дозволяла рабство.

Інші демократичні країни мають конституції, що захищають індивідуальну свободу ще менше, ніж конституція США. Відповідно до конституції Голландії, держава повинна забезпечувати робочі місця, житло, засоби до існування людей, охорону здоров’я, перерозподіл багатства і так далі. Ця конституція більше схожа на соціал-демократичну передвиборчу програму, ніж на маніфест свободи особистості. Конституція Європейського Союзу каже, що вона "повинна працювати в інтересах сталого розвитку Європи на основі збалансованого економічного зростання та цінової стабільності, висококонкурентної соціальної ринкової економіки, спрямованої на забезпечення повної зайнятості та соціальний прогрес, а також високий рівень охорони та поліпшення якості навколишнього середовища". Ці та інші статті цього документу дають європейській владі можливості для необмеженого втручання у справи людей. Доречі, під час прийняття цієї конституції, населення Франції та Нідерландів проголосували проти неї, але її все одно проштовхнули.