Диявол і сеньйорита Прим

І Берта поставила на призьбі стілець, всілася й стала дивитися на гори. На вулицях Віскоса перехожі траплялися рідко, однак саме цього дня прийшла з сусіднього села знайома й сказала, що з явилися там мандрівні торговці і що продають вони прегарні ложки, і дуже дешево. І на підтвердження своїх слів дістала із сумки ложку.

Берта прекрасно розуміла, що чоловіка свого вона ніколи більше не побачить, однак він попрохав її сидіти на призьбі й дивитися на місто, — і вона виконує його прохання. По якомусь часі стала вона відчувати праворуч від себе чиюсь присутність і палко повірила, що це він, її чоловік, стоїть поруч, складає їй компанію й боронить від небезпеки. А окрім того, вчить її бачити те, що іншим годі старатися: розрізняти, приміром, в обрисах хмар малюнки, які вістують про щось. Берта сумувала попервах з того, що, коли вона хотіла глянути прямо на чоловіка, силует його зникав, та незабаром збагнула, що може розмовляти з ним інтуїтивно, і отоді вони стали вести довгі бесіди про все, що діялося у Віскосі.

Минуло ще три роки, і вона набула здатності «бачити» почуття, що їх відчували інші люди, а чоловік давав їй всілякі практичні поради, що стали їй у нагоді: завдяки йому Берта не дозволила себе обманути й не погодилася на компенсацію меншу, ніж належало, дякуючи йому, вона встигла забрати гроші з банку незадовго до того, як він луснув, розоривши багатьох мешканців Віскоса, що зберігали там свої заощадження.

Одного ранку, — зараз Берта вже не пам’ятає, скільки років тому це сталося, чоловік сказав їй: Віскос може бути знищений. Берта спочатку подумала було про ще один землетрус, від якого в їхніх краях з’являться нові гори, але чоловік заспокоїв її, сказавши, що в найближчу тисячу років нічого подібного не трапиться. Ні, мова йшла про інакше знищення, і Берта, хоч і не второпала, про що ж він говорив, занепокоїлась. Чоловік попрохав її бути спостережливою, адже це його батьківщина, найулюбленіше місце у світі, хай навіть йому й довелося покинути його раніше, ніж того хотілося.

Берта стала уважніше придивлятися до місцевих мешканців, до хмар, що, пливучи небом, складалися у вигадливі картини, до мисливців, що приїздили й від’їздили, проте не знаходила свідчень того, що хто-небудь має намір знищити місто, яке нікому ніколи не чинило зла. Чоловік, одначе, наполегливо прохав її бути насторожі, і вона виконувала його прохання.