Сестри Річинські. (Книга перша)
- Автор: Вильде Ирина
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- Жанр: Другая проза
Электронная книга - «Сестри Річинські. (Книга перша)». Краткое содержание книги:
Неля, перемагаючи відразу, пригубила, але вино було таке густе, що аж потрібно перехилити келишок. Солодко-терпка маса сповзала на язик. Язик відразу зробився великим і неповоротким.
Неля подумала, що їй заважає у роті маса того згущеного вина. Напружившись, вона насилу проковтнула його, але язик не переставав терпнути. Нелі залоскотало в горлі. Вона закашлялась. Суліман метнувся, налив з череватої пляшки якоїсь червонавої рідини, від якої заносило пареним сіном, і підніс її Нелі до самих уст. Неля взяла келишок з рук Сулімана і без примусу з його боку жадібно випила його. Хотіла запити чим-небудь той густий щипливий плин. Простягнула руку, начеб ще просила налити келишок, так відразу якось легко стало в горлі після цього трунку. Вона навіть усміхнулась Суліманові. Почала крутитись голова. Зникло кудись і перше враження приємної полегкості. Предмети, що стояли зблизька, почали, похитуючись, віддалятись від неї, то знову, перекинені боком, наближались. І Суліман був десь далеко від неї. Біля Нелі були тільки його очі. Очі ті дивились на неї десь аж з-під стелі, хоч голова її лежала в нього на руці. Нелю почали лякати ті очі своєю неприродною величиною і тими іскрами, що били з них. Іскри вискакували з очей, окреслювали в повітрі високу дугу і падали десь Нелі на голову. Вона ховалась від цих іскор, заплющуючи очі. Тоді Неля падала в чорну прірву. Відчувала тільки, що вона гойдається в теплій смолі з запахом пареного сіна. Вона потопала, випливала на поверхню, але вилізти на твердий берег не могла і знову тонула. Якась собачка лизала їй теплим язичком руки, шию, литки. Язик у собачки не шорсткий, а гладкий, гарячий і слинявий. Нелі стає гидко від цього лизання собачки. Вона ворушить губами, щоб прикрикнути на собачку і прогнати її геть від себе, але Нелині губи, хоч і ворушаться, не видають звуку, і тому гидка собака продовжує її лизати.
Суліман ставав сам не свій. Дав Нелі нормальну дозу настойки на «бабинім зубі». Цей напій п'янив і обезвладнював, але не до тієї міри, як це сталося з Нелею.
Суліман на всякий випадок почав розстібати їй плаття на спині.
Запах дівочого поту оп'янив його зовсім. Він схопив Нелю на руки й поніс на диван під стіною, на темні, як і все інше в цій хаті, почорнілим сріблом ткані шовкові подушки. Неля лежала, не відкриваючи очей, без всякого руху. Лише легенький рум'янець на обличчі і колір губ свідчили, що вона ще жива. Суліман припав навколішки перед Нелею. Хвилину дивився в екстазі, наче молився на неї.
Перед ним, так близько, що він пив його віддих, лежало його безумне кохання. Вершина недосяжного в його житті.
Він знав, що така нагода, як ця, більше не повториться. Здавав собі справу в тому, що доля, граючись, для спокуси поставила йому на вибір дві стежки: або тепер візьме все і раз назавжди відштовхне Нелю від себе, або залишить її незайманою, наситившись одним виглядом її оголеного тіла й поцілунками, яких вона однаково не пам'ятатиме, і це дасть йому слабку надію на майбутнє.
А про яку надію може бути мова? Ну, можливо, пізніше, як життя ще тугіше скрутить те горде панство, Нелюська зволить прийняти від нього якийсь дарунок, може, навіть грошову допомогу, як уже їх дуже притисне… А що далі, а що більше? Далі нічого, дурний сину розумного Мордка. Отже, що він може втратити?
В разі якоїсь неприємності, ну, він завжди зможе покликатись на сусідку, яка сиділа з матір'ю біля дому, що силою він її в хату не тягнув. Сусідка теж, не беручи гріха на душу, посвідчить, що не чула жодного крику, хоч вікно було відчинене.
Ну?!
Він поволі, розуміючи, що нервовий поспіх міг би стушувати всю гостроту насолоди, починає стягати з Нелі плаття. Це вдається йому нелегко, бо плаття доводиться стягати через голову. В найтрудніший момент Неля раптом відкрила очі, але тут же стулила повіки, блаженно посміхнувшись.