Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання
- Автор: Брэдбери Рэй Дуглас
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00247-9
- Переводчик: Александр Иванович Терех
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Марсіанські хроніки. Повісті, оповідання». Краткое содержание книги:
В сборник избранных произведений известного американского писателя (род. в 1920 г.) вошли фантастические повести “Марсианские хроники” и “451° по Фаренгейту”, автобиографическая повесть “Вино из одуванчиков” и сюжетно связанный с ней цикл рассказов
Зненацька його кулак метнувся вгору, наче вистрелений, і люто погрозив лужкам, вулиці, дедалі густішим сутінкам. До обличчя Дугласові прилила кров, очі його палали.
- Джоне! - гукнув він. - Гей, Джоне! Ти мені ворог, чуєш? Ти не друг мені! І не вертайся сюди, ніколи! Забирайся геть! Ти мені ворог, чуєш? Ось ти хто! Все між нами кінчено, ти погань, та й годі, погань! Джоне, ти мене чуєш? Джоне!..
Небо ще дужче потьмяніло, ніби хтось трохи прикрутив донизу ґнота величезної ясної лампи над містечком. Дуглас стояв на веранді, важко сапаючи, губи його тіпалися. Кулак і далі був погрозливо простягнутий в напрямі будинку по той бік вулиці. Дуглас подивився на свій кулак, але не побачив його: він потонув у темряві, і все навколо потонуло.
Потемки піднімаючись нагору, він тільки відчував своє обличчя, але не бачив нічого, навіть власних рук, і знай повторював подумки: “Я себе не тямлю з люті, ненавиджу його, ненавиджу!.. Я себе не тямлю з люті, ненавиджу його!..”
Минуло хвилин із десять, поки він помалу добувся в темряві нагору, на верхню площадку сходів...
- Томе, - сказав Дуглас, - пообіцяй мені одну річ, гаразд?
- Обіцяю. А що?
- Ти мій брат, і, може я часом буваю лихий до тебе, але ти завжди тримайся мене, гаразд?
- Ти хочеш сказати, мені можна бути коло тебе, коли ви з більшими хлопцями кудись ідете?
- Ну... звісно... навіть і тоді. Але я мав на думці, щоб ти взагалі нікуди не подівся, зрозумів? Гляди не вскоч під якусь машину, не впади десь зі скелі.
- Таке скажеш! Що я тобі - недоумок який, чи що?
- І тоді, як і станеться найгірше й ми обидва постаріємо, десь років у сорок чи сорок п’ять, ми зможемо придбати на Заході золоту копальню, сидіти собі там, палити люльки й відрощувати бороди.
- Бороди! Ох ти ж!..
- От я й- кажу, завжди тримайся мене і пильнуй, щоб нічого з тобою не сталося.
- За мене будь певен, - відказав Том.
- Та я не так за тебе турбуюся, - мовив Дуглас. - Більше за те, як бог порядкує світом.
Том на хвильку замислився.
- Ну, не так уже й погано, Дуг, - сказав він зрештою. - Він робить усе, що може.
Вона вийшла з ванної, мастячи йодом палець, що його глибоко, майже до кістки, полоснула ножем, відрізаючи собі скибку кокосового торта. Саме в цю мить східцями веранди піднявся листоноша, відчинив двері і зайшов. Двері грюкнули. Елміра Браун аж підскочила.
- Семе! - гукнула вона, махаючи пальцем у повітрі, щоб не так пекло. - Ніяк не звикну, що мій чоловік листоноша. Щоразу як ти заходиш у дім, лякаюся мало не до смерті!
Сем Браун стояв з напівпорожньою поштовою сумкою і збентежено чухав потилицю. Тоді озирнувся на двері, так наче погідний літній ранок нараз затопило туманом.
- Раненько ти сьогодні, Семе, - мовила його дружина.
- Я тільки на хвилину, - відказав він заклопотано.
- Ну, то розказуй, що там сталося. - Елміра підійшла і глянула йому в обличчя.
- Може, й нічого, а може, неабищо. Я оце щойно приніс пошту Кларі Гудвотер, що живе на нашій вулиці...
- Кларі Гудвотер? Он як!
- Та ти не розходься, послухай. То були книжки від фірми “Джонсон - Сміт” з Расіна, що в штаті Вісконсін. Одна з них називається... стривай, пригадаю... - Він наморщив чоло, потім воно розгладилось. - “Альбертус Маґнус”, ось як. “Схвалені, перевірені, добротворні й природні єгипетські таємниці, або ж... - Він утупив очі в стелю й провадив, немовби читаючи звідти: - ...або ж біла й чорна магія в застосуванні до людей і тварин, що розкриває заборонені відомості та секрети стародавніх філософів”!
- Ти кажеш, це прислали Кларі Гудвотер?
- Поки дійшов до неї, я мав час перебігти очима перші сторінки, нічого поганого в тому немає. “Приховані таємниці життя, розгадані славнозвісним ученим, філософом, хіміком, природознавцем, психологом, астрологом, алхіміком, металознавцем, магом і тлумачем таємниць чародійства і чаклунства, а також роз’яснення незбагненних поглядів у численних науках і мистецтвах - елементарних, складних, практичних і таке інше”. Отак! Ій-богу, не голова в мене, а справжня скарбничка. Все до слова запам’ятав, дарма що нічого не второпав.
Елміра стояла й дивилася на свій намащений йодом палець так, наче ним тицьнув на неї хтось чужий.
- Клара Гудвотер... - пробурмотіла вона,
- А коли я віддав їй книжки, вона поглянула мені просто в очі та й каже: “Тепер я вже напевне стану неперевершеною чаклункою. Враз дістану диплом і почну практикувати. Заворожуватиму гуртом і поодинці, старих і молодих, великих і малих”. А тоді ніби засміялася, встромила носа в ту книжку й пішла в дім.