Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Із «Хроніки» ми дізнаємося, що у Туаскона був син Мани — прабатько германців. Він пройшов зі своїм плем'ям «всю землю від Дону до Рейну» [У даному разі ми вживаємо сучасні назви цих річок, хоча в минулому вони мали ряд інших назв] і заснував там королівство «Велика Германія». Манн народив вісім синів, яких назвав Ігевоном, Істевоном, Херминоном, Саксом, Габрівієм, Сеевом, Вандалом і Тевтоном. Саме від них пішло багато мов Великої Германії.
Але чому Ту-Аскон (другий Аскон)? Справа в тому, що народ ашкеназів (знову ж таки за Біблією) мав кілька могутніх царств на сході Малої Азії. Одна частина цього народу зазнала семітизації (результат аккадської асиміляції). Згодом семітизована (східна) гілка ашкеназів духовно запліднила хозарів, від яких пішли сучасні євреї-ашкенази.
Друга (західна) частина цього етносу відіграла важливу роль у генезисі германського суперетносу. Вона і є тим Ашкеназом-другим (Ту-Асконом), якого вважають одним із батьків германців. Таким чином, і євреї — ашкенази (від батька Аскона-першого), і німці — також ашкенази (але від батька Аскона-другого). До речі, нова єврейська мова їдиш є трансформацією давньої мови східних ашкеназів, А схожість її до німецької зумовлена тим, що вона має спільне коріння з древньою мовою західних ашкеназів.
— Що ж німецькі «арійці» не поділили з євреями?! — запитав я в Самдена.
— Якщо коротко, то не поділили… своїх батьків-ашкеназів, — таємниче промовив він. І продовжив.
— Як відомо, великий і загадковий народ Ашкеназ, репрезентований згідно з Біблією внуком Ноя Яваном (старшим сином Гомера), вважається родоначальником білої раси.
А германці у складі цієї раси займають (за їх власним переконанням) провідне місце. Уголос першим про це сказав Г. Гегель (за що його шанували нацисти). «Тільки в кавказькій (білій) расі дух досягає абсолютної єдності із самим собою… Прогрес відбувається лише завдяки кавказькій расі…». Саме тут, вважає філософ, «панує безкінечне прагнення до знань, яке не притаманне іншим расам» [Гегель Г. Энциклопедия философских наук.: Философия духа. — Т. 111 — С. 73–74]. Гегель також започаткував диференціацію народів всередині білої раси, яку потім істотно «розвинули» гітлерівські ідеологи і етнологи. Біла раса, на думку вченого, досить неоднорідна за рівнем інтелекту етносів, що до неї входять. Та й роль в європейській історії вони відіграють різну. Німці, безумовно, в авангарді, за ними йдуть англійці, потім французи, насамкінець слов'яни. «Про німців німці, як правило, згадують вкінці, чи через скромність, чи тому, що краще притримують на «закуску»… Ми прагнемо збагнути глибинну природу речей, їх необхідні зв'язки, і тому в науці ми приступаємо до справи найбільш системно… Ми живемо таємною глибиною своєї душі» [Там само. — С. 81].
Звичайно, Гегель (і не лише він, а й Ф. Ніцше) у своїх теоретичних викладах ніколи не впадав в такий маразм, як Гітлер чи Розенберг. Це лише останні давали волю своїй фантазі», доводили до абсурду оцінки великих вчених, стверджуючи, що всі народи походять від мавпи, крім німців, і що всі духовні цінності в Європі створили саме німці.
Оскільки народ Ашкеназ жив на Кавказі, південніше Арарату, білу расу ще називають кавказькою. Ашкенази були білошкірими, біловолосими (навіть рудими) людьми. За іудейськими і вавилонськими джерелами, вони вважалися «майстрами створювати сильні царства».І насправді в III–II тисячоліттях до н. е. існувало кілька царств ашкеназів, головне з яких знаходилося на території сучасної Абхазії і в районі Ельбрусу. Саме ця гора була для ашкеназів святою.
Через деякий час на цій місцевості виникла також досить цікава етнічна спільність — Іберія. Згодом саме іберійці пройшли всю Європу аж до земель нинішньої Іспанії, де нині проживають їх нащадки — народність берберів.
Так от. Окремі коліна (роди) цього етносу із степових районів Ірану пройшли Малу Азію і південні (у т. ч. українські) степи Східної Європи і взяли курс на північний захід. На узбережжі Балтійського моря почав формуватися той ентічний казан, з якого у І тисячолітті до н. е. і вийшли германці-автохтони. А вже від останніх утворилися різні етнічні гілки: готи, тевтони, франки, англосакси, прусси… Все це так. Сліди ашкеназьких племен присутні в багатьох Іменах народів, що нині проживають в Скандинавії [Див.: Библейская энциклопедия. — С. 66], Саксонії, землях навколо Чорного моря (Понту Евксинського) [За новою версією, назва «Евксинський» походить не від грецького слова «гостинний», а від імені народу Ашкеназ]. Навіть на вашій Херсонщині можна виявити такі сліди. Наприклад, Асканія-Нова.