Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Давнє походження цих історичних пам'яток, їх автентичність доведені. Винятком, правда, є Грамота Александра Македонського, компілятивний характер якої кидається в око (як і наявність кількох неідентичних її варіантів). Як би там не було, а інформативна значущість цього документа безсумнівна.
Перекази, що містяться в цих документах, пояснюють і конкретизують давньогерманські міфи про богів. З них і почнемо.
Порівняльний аналіз численних і різнопланових священних переказів прагерманців дає змогу виявити таку загальну схему: у всіх німців і скандинавів один божественний предтеча — бог війни і воєнної вдачі Одін [Одін мав й інше ім'я: Вотан (у скандинавів), Одноокий (у скіфів і шумерів)]. Він же очолює весь пантеон.
В Одіна була дружина — богиня Фрейя, від якої народилися діти — плем'я фрізів [Нагадаю, мова йде про фрізів (ферезеїв) — так званих народів моря, з якими вели кровопролитні війни євреї в Палестині. А через 3000 років потомки цих самих фрізів — нордичні арійці — можна вважати, помстилися євреям, влаштувавши їм холокост]. Забігаючи наперед, скажу, що це плем'я і склало етнічну основу «нордичних арійців», яких особливо виділяли і плекали гітлерівці. Від другої дружини Одіна, богині Йорд, народився син — громовержець Тор, від якого, у свою чергу, походять різні племена, включаючи готів і тевтонів. Всього в Одіна було вісім синів. Від них і беруть свій початок численні германські племена.
Мав Одін і рідного брата Локкі. Про нього спеціалісти відгукуються так: «Це найсуперечливіша фігура скандинавської (прагерманськот) міфології [Религии мира.—Т.6.—Ч.1.—С 247]. І дійсно, спочатку він був богомасом і першим помічником Одіна в його творчих і військових справах, а потім перетворився (в етногенетиці поняття «перетворення» відіграє особливу роль) на протилежність свого грізного брата — став добросердним, життєрадісним, розумним, порядним німцем. Він якраз і склав «нормальну», здорову основу німецької нації, яка дала світу Шіллера, Бетховена, Гете.
Звичайно, це досить загальна і спрощена схема. Було б зовсім непогано «розкрутити'' її у деталях. Однак повернемося до історичних пам'яток. Відомості про германців дослідники, вірогідно, запозичували із «Хроніки Бероса», яка з'явилася на світ у III столітті до н. е. і була особливо популярною в середньовіччі та й у гітлерівській Німеччині. Правда, лише до 1934 року. Потім цю «Хроніку» власті викреслили із списку основоположних творів нацистської доктрини [Берос — вавилонський єврей, точніше халдей, жив у IV ст. до н. е. Свою генеалогію германців він обгрунтував, виходячи з Тори. До історіографічного обігу «Хроніку Бероса» увів хроніст А. Кранц].
У «Хроніці Бероса» розповідається про короля Туаскона, від якого в Сарматії походить багато народів. Він тривалий час правив на великих територіях від Дону до Рейну. Таким чином, роблять висновки інтерпретатори «Хроніки», весь цей простір (включаючи і українські землі — Ю. К.) правильніше було б назвати Великою Германією.
Я думаю, що уважний читач вже відчув підспідок претензій «спадкоємців» Туаскона — від псів-рицарів XII–XIII століть до гітлерівських ідеологів «Дранг нах Остен». Він має підстави зауважити, а чи правомірно з тієї обставини, що міфічний германський «земнонароджений» бог Туаскон колись урядував на землях від Дону до Рейну, робити висновок про історичну приналежність української території Великій Германії? Адже хто із прадавніх народів не ходив вашими землями і не проживав на них у певні періоди. Можна сказати, що вся Європа у свій час побувала тут. Згадайте О. Пушкіна:
Все промелькнули перед нами, Все побывали тут!
Така вже специфіка вашого географічного положення. Якщо йти за логікою пангерманістів, то і французи можуть заявляти про «Велику Францію», куди колись входили Подніпров'я і Карпати. Адже галли (предки французів) у свій час прийшли в Західну Європу із українських земель.
Вірогідно, що «Хроніка Бероса» була авторитетним документом в прадавні часи. З неї багато чого «запозичили'', як вже говорилось, давньоримські історики. А візьміть середньовічних анналістів. Це ж вони вводять Туаскона в генеалогію біблійного Яфета (через його первістка Гомера — засновника кіммерійських народів). Отже, небожитель Туаскон виступає історичним родоначальником германців. Туаскон — ім'я, змодифіковане від Ту-Аскон (тобто Ашкеназ-другий) [В англосаксонському говорі «ту» означає «два»]. Мойсей, зазначали творці «Хроніки», посилаючись на книгу Буття, називав Туаскона Ашкеназом. Як бачимо, йдеться про знаменитий у сиву давнину народ ашкеназів — ірано-європейський етнос, споріднений з кіммерійцями. Саме він відіграв провідну роль у формуванні «кореневої системи» германців.