Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Та й решта присутніх, за винятком Кивіна аб Енгаса, були заскочені зненацька. З одинадцяти вищих лордів, що прийшли до короля, лише один, Авлайд аб Калвах, вважався реальним претендентом на престол. Зачувши Ґвенине ім’я, він на мить сторопів, відтак скрушно зітхнув і кинув на Бренана похмурий, неприязний погляд. А от старезний Дорван аб Раґнал, якого рідні діти витурили з його вотчини, Талботського Князівства, зловтішно посміхнувся, вишкіривши всі три свої вцілілі зуби. Сам він королівських амбіцій не мав, не належав до жодної зі шляхетських партій, зате з великою ворожістю ставився до Ріґвара аб Ковґала і зовсім не хотів, щоб той посів трон. Призначення ж Ґвен на реґентство з усією очевидністю свідчило про те, що на виборах короля відьми не будуть підтримувати ґрафа Ярвійського, а просуватимуть Бренанову кандидатуру.
Зачитавши указ, Енгас аб Брайт прикликав до себе першого міністра з міністром права, які завірили документ своїми підписами. З цієї миті Ґвен офіційно стала реґентом королівства, проте її повноваження мали набути чинності лише після смерті короля.
Бренан гадав, що Енгас захоче переговорити з Ґвен, але той навіть не виголосив короткої промови, щоб пояснити свій вибір. Просто наказав міністрам чимшвидше оприлюднити указ, розіславши копії в усі кінці країни (для цього в Катерласі, як і в інших королівствах Мінеганської П’ятірки, вдавалися до послуг відьом), потім подякував присутнім за увагу й попросив залишити його з леді Альсою. Тільки тоді всі збагнули, що королю знову стало зле, хоч ні голосом, ні виразом обличчя він цього не виказував.
Першими з кімнати вийшли Бренан і Ґвен, а за ними слідом — Шайна, Брігід та Шаннон. Проминувши широкий та довгий передпокій з кількома дверима обабіч, вони опинились у приймальні, де на них чекали ще дві відьми, Норін вер Ґвенер і Блодвен вер Дирін, що запізнилися на оголошення королівського указу. Молодша з них, Норін (яка, втім, була втричі старша за Бренана), схвильовано запитала:
— Ну, що там? Сподіваюся, це лорд Кивін?
— Потім, — коротко кинула Брігід, озирнувшись на передпокій, звідки долинали притишені голоси вельмож та сановників. — Ходімо звідси.
Натовп у коридорі шанобливо розступився перед ними. Вони рушили в бік ґалерейного переходу, що найкоротшим шляхом вів до Відьомської Вежі, а коли вже звертали за ріг, позаду почувся здивований гомін — очевидячки, придворним повідомили про королівське рішення. Хтось голосно вигукнув:
— Що?! Леді-реґент?
Брігід, що йшла праворуч від Бренана, мигцем усміхнулася й прокоментувала:
— Отак народжується нова традиція. Тож можеш не турбуватися, Ґвен, ніхто не називатиме тебе лордом.
За спиною Бренана пролунав здивований зойк, і наступної миті він збагнув, що то була Норін, бо водночас із цим озвалася Блодвен:
— Та невже?!
Ґвен ствердно кивнула:
— Так і є… Я й сама розгублена.
— А до цього, — сказала Шаннон, — король довго розмовляв з Бренаном сам-на-сам. Ще я помітила, що указ написано Енгасовою рукою, а міністри були так само здивовані, як і всі… До речі, про що ви говорили? Як ти переконав його?
Бренан заперечно похитав головою:
— Я не переконував. Король усе вирішив ще до нашої зустрічі. Гадаю, його вмовив лорд Кивін.
— Схоже, що так, — після коротких роздумів погодилася Брігід. — Сьогодні вранці я мала з ним розмову, і в мене склалося враження, що він щось приховує. Міг би й сказати мені правду, бо я цілий день боялася, що О’Бринмори зробили вибір на користь лорда Авлайда… Хоч, мабуть, це Енгас попросив його мовчати — щоб ми ще трохи понервували. Не любить він нас. І до останнього свого подиху не любитиме.
— А проте, — зауважила Шайна, — він таки наважився призначити Ґвен.
— Це, швидше, була Кивінова ініціатива, а король просто дослухався до його арґументів. І, либонь, поставив певні умови, — Брігід запитливо глянула на Бренана. — Сподіваюсь, вони не дуже обтяжливі?
— То були не умови, бо я нічого не обіцяв, — відповів Бренан. — Також не давав слова мовчати про нашу розмову. Але не певен, чи правильно буде переповідати її.
— Тоді не треба, — байдуже сказала Брігід. — Я й так знаю, в який бік крутяться коліщата в його голові. Б’юсь об заклад, він застерігав тебе, що Ґвен в усьому слухатиметься найстарших сестер, і радив у разі твоєї перемоги відкласти ваше весілля на рік-півтора.
— Лише на півроку-рік, — зробив уточнення Бренан.
— Думаю, це буде правильно, — промовила Ґвен, невміло приховуючи своє полегшення.