Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Викрадачі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Викрадачі

Электронная книга - «Викрадачі». Краткое содержание книги:

Про що писати книгу після дебютного роману, тираж якого розійшовся найшвидше за всю історію США? Але Елізабет Костовій (народилася 1964 р.) це до снаги. Після «Історика» — плоду її десятирічної праці, за котрий боролися провідні видавництва та який зрештою було перекладено 44 мовами й екранізовано кінокомпанією Columbia Pictures, світ побачать «Викрадачі» — новий шедевр!
До психіатричної клініки потрапляє незвичайний пацієнт — талановитий художник Роберт Олівер, який учинив напад… на витвір мистецтва — картину, якій понад 100 років. Одержимий бажанням розгадати таємницю, що мучить генія, закріплений за ним лікар Ендрю Марлоу вирушає в захопливу подорож, щоб віч-на-віч зустрітися з натхненням і пристрастю, що пережили століття…
1 ... 174 175 176 177 178 179 180 181 182 ... 232
Перейти на страницу:

Решту вечора я відчувала у своїй руці тепло її руки; галерею я залишила рано, не підходячи більше до Роберта, аби йому не прийшлося взагалі розпитувати, де я зупинилася, на який час. Потім кілька годин провела за кермом, повертаючись до Вашингтона, зупинилась у мотелі в південній Віргінії й згорнулася на ліжку, вся сповнена до краю враженнями від того, що побачила його. Ні, побачила їх — Роберта і його дружину.

Травень 1879

Етрета

Куди: Париж, Пассі, рю де Булонь

Кому: мсьє Іву Віньйо

Mon cher mari![127] Сподіваюся, що в тебе й татуся все добре. Маєш багато роботи? Тобі потрібно повертатися до Ніцци чи можна побути вдома ще кілька тижнів, як ти сподівався? А дощі все йдуть?

Я тут чудово влаштувалася й перший день провела за написанням картини на набережній — погода як для травня дуже сонячна, хоча й трохи прохолодна. Зараз відпочиваю перед обідом. Дядько супроводжував мене. Він працює над великим полотном, де буде зображено море й скелі. З того ж, що я зробила, мені, відверто кажучи, подобається єдина річ — невеликий начерк, ще не закінчений. Я замалювала двох місцевих мешканок у красивих широких спідницях, підіткнутих, щоб не заважали; а поряд із жінками йде дитинча. Поза сумнівом, мені, щоб не відставати від дядька, потрібно буде намалювати щось серйозніше. Краєвид тут чудовий, я пам’ятаю його ще з нашого першого приїзду; втім, він змінюється залежно від пори року: пагорби наразі лише починають вкриватися зеленню, а обрій має сталево-синій колір, на небі ще не з’явилися пухнасті хмаринки, які бувають улітку. Наш готель досить затишний, у ньому зручно, тож тобі немає через що хвилюватися. Готель має бездоганну репутацію, хазяїн умілий, а відносна простота меблів і їжі мені навіть подобається. Сьогодні вранці мені подали щедрий сніданок — ти був би задоволений тим апетитом, з яким я його з’їла. Від поїздки я зовсім не втомилася, а заснула в ту ж хвилину, коли опинилася в себе в кімнаті. Дядько привіз із собою нотатки до статей, над якими працює, коли ми не малюємо, тому я можу в такий час відпочивати, як ти й просив. Задля розваги я також почала читати Теккерея. Тобі немає потреби відправляти сюди до мене будь-кого. Все йде чудово, і я дуже задоволена, що Еме так дбає про татуся, навіть коли займається іншими справами. Будь ласка, потурбуйся про своє здоров’я: не виходь на вулицю без пальта, принаймні до тих пір, коли почнеться справжня весна. Залишаюся відданою тобі

Беатрисою

Розділ 75

Мері

Якось уранці я збагнула, що не одержувала від Роберта ані листа, ані малюнка вже протягом п’яти днів, а на той час це була для нас тривала перерва. Останній начерк, який він мені надіслав, був автопортрет, де він зобразив своє сильне й мужнє обличчя в карикатурному вигляді: волосся стоїть дибки й наче ворушиться, мов у Медузи Горгони. Під цим він зробив напис: «Ой, Роберте Олівер, коли ж ти приведеш своє життя до ладу?» То був, мабуть, єдиний раз, коли він прямо сміявся із себе, мене це навіть трохи збентежило. Втім, я сприйняла це як прояв тієї «меланхолії», на яку він декілька разів мимохідь скаржився. Можливо також, то було усвідомлення подвійного життя, яке поступово засмоктувало його через наше листування. Насправді я сприйняла той малюнок як своєрідний комплімент, тому що в розпалі кохання саме так і хочеться все сприймати, ви згодні? Але потім пройшло три дні, тоді ще четвертий, п’ятий — а більше від Роберта нічого не надходило. Я порушила власне правило й написала йому поза чергою — стривожена, сповнена жаги спілкуватися з ним, — але в листі я намагалася, щоб мої слова звучали байдужо.

Упевнена, що того листа він так і не одержав. Якщо тільки поштовий відділок не закрив його абонентську скриньку й не викинув того листа геть, він може лежати там і зараз, чекати, коли його дістане звична рука — а вона так його й не дістала. Можливо й те, що Кейт вичищала скриньку після розлучення й викинула його. Якщо так, то хочу думати, що вона не стала читати. Наступного ранку після того, як я відправила листа, о пів на сьому, в мене задзвонив домофон. Я все ще була в халаті, волосся ще мокре, але вже зачесане — я збиралася йти на заняття. Так рано ніхто ніколи не турбував мене вдома, тож я перш за все подумала, чи не викликати поліцію — мушу враховувати, в якому районі мешкаю. Але потрібно було з’ясувати, що ж коїться, тож я натиснула кнопку й запитала, хто там.

вернуться

127

Любий чоловіче! (фр.)

1 ... 174 175 176 177 178 179 180 181 182 ... 232
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)