Вогнедан, Повелитель… [uk]

— Боявся, що вона одразу побіжить до суду, і…, - щиро відповів юнак, — а там скажуть: Вербинський? Син того самого Вербинського, який… Я тоді, два роки тому, хотів повіситись від сорому — не наважився. Занадто некрасива смерть… Пані Власта дала мені притулок…У боговладському домі Ставських. Я вчився… Хотів здати іспити заочно, а потім змінити прізвище і почати все спочатку… І тут вона сказала, що Вишенька любить мене, але не наважується… І хоче, щоб я її викрав Княжої Ночі, бо до неї залицяється певна недобра особа, яка…

— Яка що? — грізно спитав Дракон.

— Молодий вельможа, котрий має з десяток подруг, і бажає…, - понуро мовив Вербинський, — І змушує Вишеньку зустрічатися з ним, бо у неї немає батька, а брат давно не звертає уваги на справи роду. Пані Власта мовила, що він не відпускає її доньку від себе, але у неї, мовляв, є снодійне зілля, яким вона і скористається.

— Снодійне, — мовив Веданг, — це була отрута, якою користуються вивідачі під час війни. Я трохи до пращурів не помандрував через оте твоє сватання. Пані Власта, — він обернувся до жінки, котра спала на кріслах глибоким навіяним сном, — принаймні за себе не відповідає… Але ти, пане Стаху, невже не подумав, що потрібно спершу поговорити з дівчиною, а тоді уже її викрадати?

— Але ж тітонька Власта, — пробурмотів Стах, — вона завжди була така чемна і лагідна… Я ніколи не подумав би, що вона…

— Досить, — озвалася зі сходів Дана, — Воїславе, братику, не муч хлопця. Йому й так несолодко. Обійшлося — і хвала Богам.

До ранку у Ставках все якось втишилось.

Пані Власту перенесли до будинку на превелике здивування поштивого пана Леслава, котрий і знати не знав про приїзд господині. Зранку прибув Винозір, а з ним в гарнесенькій повозці приїхали срібноволоса цілителька Лагода та її дві учениці — юні серйозні панночки. Вони пошепотілися з Вогнеданом, тоді цілителька підкликала Брячислава і довго та суворо вимовляла за те, що він намагався не помічати материних дивацтв.

Повернувшись до Боговлади, Вогнедан найперше подався до судді Кречета. Разом з Даною, звичайно. Вишеньку Воїслав повіз просто до дому Драконів, бо цілителька випровадила з маєтку всіх присутніх там осіб, окрім управителя. Пояснила вона це тим, що хворій перш за все потрібен спокій.

Суддя уважно вислухав принца і мовив цілком поважно:

— Чи не бажає ваша вельможність через кілька літ зайняти посаду урядовця в якомусь окрузі? У вас би вийшло незле, а вже вкупі з вашою шановною дружиною… Ви, обоє, маєте природжений хист до розв’язування загадок. Ось тільки справа ця дуже… делікатна. З одного боку потрібно прилюдно виправдати пана Воїслава. З другого боку шкода Ставських — панночці, здається, не загрожує зостатися в дівах, але голова роду й досі не одружений, а опісля скандалу…