Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Так. Усе! Не гаю часу. Берусь за чищення гранатомета. Потрібно постійно це робити. Навіть коли зброя чиста, усе одно потрібно її чистити. У нашому батальйоні дуже легко визначити відповідальність бійця — по його зброї. Вона є дзеркалом бійця. Обличчям воїна. Ставлення до своєї зброї формує твоє ставлення до всього, що відбувається на війні.
• Максим Музика, Андрій Пальваль, Сергій Потєхін «Савур-Могила. Військові щоденники»
Я хотів би розповісти кілька епізодів із історії 79-ї бригади. В одне з чергувань мені подзвонив заступник 79-ї бригади, мій друг, я буду називати його підполковником Юрою. Він доповів, що їм негайно необхідна допомога штурмової авіації, задача якої — знищити вогневі позиції і броньовану техніку противника. Що і було виконано. Однак досягти успіху не вдалося. Прямо над бригадою було збито «шахтарями» відразу два СУ-25, літаки навіть нічого не встигли зробити! Льотчики катапультувалися, після чого командуванням АТО нам було доведено: авіація до нас більше не прилетить, поки ми не приглушимо засоби ППО противника. Хоча збиті вони були, я більш ніж певен, засобами ППО з території Росії. І це була на той час остання підтримка авіації в інтересах 79-ї бригади, на жаль.
Ще один героїчний випадок, про який хочеться розповісти, — про невідомих, на жаль, хлопців 79-ї бригади. Увечері на мене вийшов командир однієї із рот і доповів, що він бачить рух з боку Росії, до 10 танків. Я негайно доповів у штаб сектора. Відповідь була наступною: «Ми не можемо нічим допомогти: наша артилерія не дістає». Так я і передав ротному, запитавши : «Що будеш робити?» Він відповів: «Даю бій». Оскільки я знав про катастрофічне становище із боєприпасами, запитав, що у нього є. На що отримав відповідь, що є один снаряд до зброї Д-30, ну, і дрібниці: РПГ, срілкотня— і все. Ви розумієте, які були хлопці?!... Мені було дуже соромно, що я не можу їм допомогти, я ще кілька разів ходив доштабу сектора із проханням, у якому мені відмовляли. Зате щопівгодини мені телефонували зі штабу і запитували, як проходить бій, на що я відповідав, як робот: «Там люди гинуть з одним снарядом, а ви їх відволікаєте. Дзвонити їм не буду, допоки вони самі не передзвонять», — і чекав. Зранку мені подзвонили. Доповіли про наші втрати і що один танк знищено, інші пішли у бік Донецька. Ви уявляєте, я прізвище офіцера навіть не пам’ятаю. І журнали бойових дій, на жаль, були знищені разом із нашим кунгом в результаті артилерійського обстрілу штабу сектора, який здійснювався з території Росії близько третьої години ночі 21 серпня 2014 року. А в журналах дати, прізвища, час. Не можу собі пробачити, що такі документи втрачено.
Ще один подвиг офіцера 79-ї бригади, ніким не описаний. Це був майор Сергій Грецький. Він хотів виручити свою бригаду, що перебувала в складному становищі, і допомогти їй хоч чимось. Як я вже говорив, конвой до висоток, на яких закріпилися підрозділи бригади, пробитися не міг. Люди йти відмовлялися. І тут з’явився майор Грецький і доповів: «Я проб’юся». І повів конвой. Це був єдиний конвой, який дійшов до місця призначення без втрат. Ви знаєте, що він зробив? Він просто перетнув кордон, поїхав по території Росії і виконав поставлене перед ним завдання. Так, може, цього робити і не можна було. Але я думаю, що він герой. На жаль, він був важко поранений потім, вже під Донецьким аеропортом, в результаті чого був комісований. Я приїжджав до нього з дружиною провідати у військовий госпіталь до Києва, де він лікувався. Осколки від « Граду» йому пробили череп в районі лоба. Бої тривали.
Ми зазнавали великих втрат. Я виконував поставлені завдання. Майора Ходулю відкликали в інший сектор, нас залишилося двоє, але ми не скиглили, справлялися. Почалася робота по організації виходу з оточення 79-ї бригади, яка, як я говорив, була вже дуже пошарпана, позбавлена бойових можливостей через великі втрати особового складу, техніки та озброєння. До бригади тоді стікалося багато розрізнених підрозділів, які виконували завдання в Секторі «Д» і також знаходилися в оточенні. До них приєдналися частини 72-ї, 24-ї, 51-ї механізованої бригад, прикордонники, загалом багато особового складу і техніки. Для виконання завдання з деблокування цих частин на невеликий проміжок часу до нас, в сектор, зайшла 95-та бригада, дії якої мені на той момент були невідомі. Про їх завдання я дізнався пізніше, в ході бойових дій. Як я вже говорив, до нас в сектор заходила і 95-та, і 25-та бригади, їх залучали до бойових дій із захоплення Савур-Могили та інших населених пунктів. Але це інша історія, і не мені її розповідати.