Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Пізніше цей монстр дістався бойовикам. Незважаючи на те що Зампотилу при відході жбурнув у кабіну гранату, бойовики змогли полагодити авто та використовували його для своїх потреб.
Керівництво батальйону, в особі замкомбата Печененка та командира першої роти Гостищева, лишалося на ніч у розташуванні школи. З ними були й деякі бійці зі складу взводів, які втратили командирів у першому бою. На ранковому шикуванні призначався відповідальний командир з числа взводних першої роти, і вони по черзі керували особовим складом, розташованим у дитячому садку, й ставили завдання для особового складу.
• Зведення новин
Сили АТО обороняють Новосвітлівку й Хрящувате, почали зачищати від терористів Іллірію, Малоніколаївку, Станічно-Луганську, Ясинівку та Землянку.
Крім того, сили антитерористичної операції знищили декілька одиниць техніки бойовиків і захопили дві бойові машини десанту, повідомляє прес-центр АТО.
«Також, в ході наступу, знищено дві установки БМ 21 «Град», з яких російські найманці вели обстріл як позицій сил АТО, так і жилих будинків мирних українців», — заявляє прес-центр АТО
• У районах Донецька, Луганська й Іловайска тривають бої, напруженою залишається ситуація в районі Савур-Могили. Про це повідомляє організатор «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук у Фейсбук.
«Сили АТО продовжують наступальні дії за низкою напрямків. Тривають боєзіткнення у районах н.п. Донецьк, Луганськ, Іловайськ, напружена ситуація залишається в районі Савур-Могили», — пише він.
«Іде зачистка підрозділами сил АТО н.п. Станиця Луганська, Малоніколаєвка, Іллірія, Землянка», — повідомляє Тимчук, тоді як прес-центр АТО повідомив, що зачищають ще й Ясинівку.
• За добу в зоні антитерористичної операції загинули 5 українських військових і 21 отримав поранення. Про це на брифінгу у четвер повідомив речник РНБО Андрій Лисенко.
22 серпня 2014 року
• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»
22 серпня 2014 року. Це як сезон злив у літню пору року. Спочатку тобі подобається дощ. Свіжість, заспокійливий шум. Спека змінюється настанням прохолоди в кінці кінців. Але під час регулярних опадів апатія приходить неминуче. За декілька днів безперебійно падаючої води все остогидне до свербіння в голові. Так і в нас. Сезон обстрілів. Добрий десяток разів за добу. Щастя, що маємо де сховатись. З моменту нашого заселення в магазин минуло вже більше ніж доба. «Улюблена» яма не один раз уже надавала прихисток від смерті. Підлі снаряди постійно човгають по небу в очікуванні слушного моменту для атаки. Тільки розслабишся, даш слабинку — уже летять назустріч. Але такий варіант з нами не проходить. Умить засікаємо цю каверзу та сміло стрибаємо до ями.
— В яму!
Це святе гасло. Якщо вибухи лунають далеко і не чутно ніяких криків побратимів, то можна й не поспішати спускатися. Але якщо раптом міна або снаряд із вереском залетить десь поряд — уже не до комфорту. За сходи ніхто навіть не думає. Шугаємо в яму як до води.
— Успели?
— Так. Все нормально...
— Хорошо кладут, п****ы. Только б в машину не попали. А то я им устрою донецкую кончину. Будут помнить меня до гроба!
— А «Лєрмонтов» де зараз?
— У себе, мабуть, у будинку.
— А хтось із вас був там узагалі? Як там?
— Да нормально все! Кровать есть, кухня с туалетом тоже. И подвал вроде тоже нормальный.
— Тільки людей дуже багато як на один будинок. Цікаво, як вони там містяться? У голові не вкладається.
— Да я не думаю, что «Лермонтов» там надолго задерживается. Ему постоянно свербит где-то повоевать...
Слава Богу, обстріл закінчився без втрат. Виходжу на дорогу, щоб оцінити масштаби розрухи. Поламані, перекошені, роздроблені дерева. Паркани... То не паркани — решето. Дорога встелена хвостами мін, як грибами в лісі. Але наша машина ціла. «Камаз» може бути спокійний.
Щось дуже дивно. Майже обід, а «Лєрмонтов» ще ні разу до нас не виходив. Ніякого завдання не давав. Може, образився? Може, не хоче більше нас брати зі собою? А може, захворів?