Спостерігаючи за англійцями

Правило класової ендогамії

Як і всі аспекти нашого життя, секс теж підпорядковується класовим правилам. Почнімо з того, що в нас діє неофіційне правило класової ендогамії, згідно з яким міжкласові шлюби не те щоб заборонені, але й не схвалюються і на практиці трапляються не так часто. Звісно, що бувають винятки, і міжкласові шлюби тепер трапляються значно частіше. Одначе, особи, що перебувають на діаметрально різних щаблях соціальної драбини, дуже рідко укладають шлюби одне з одним.

Сини герцогів та графів, ті справжні, а не з книжок Барбари Картланд та П. Ґ. Вудхауза, не поспішають засмучувати сімейство, наполягаючи на шлюбі з бідною офіціанткою. Чоловіки з вищих класів можуть завести адюльтер або й навіть палко закохатись у дівчину з робочого класу, але одружаться таки з панянкою на ім’я Арабела чи Люсінда, яка зростала у велетенському маєтку в Глочестері з цілим виводком лабрадорів та поні. У часи буремної юності «арабели» та «люсінди» й собі могли запасти на Кевіна чи Дейві, але врешті-решт вони «опановують свої почуття» (як би висловилися їхні сердешні матусі) і виходять заміж за когось «зі свого кола».

З огляду на це, є всього два фактори, які можуть урухомити соціальний ліфт в Англії — це освіта та шлюб. Доволі часто вони ще й тісно пов’язані, адже університети є тими поодинокими місцинами, де молодь з різних класів може спілкуватися «на рівних». Та навіть там шанси на класово нерівні союзи невисокі. Дослідження одностайні у результатах: вступивши до університетів, англійці майже напевне обирають собі друзів із тим самим соціальним бекграундом. Молодь з різних класів, попри інстинкт «свій до свого по своє», все ж гуртується до купи на семінарах та додаткових консультаціях, на спортивних заходах, драмгуртках та позакласних заняттях з музики. А ще є студенти, які навмисно не хочуть спілкуватися з «людьми свого кола», як мені якось сказала одна сміливиця з верхівки середнього класу.