Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Навіть у приступі п’яного завзяття сповнений хмільної любовної жаги англієць навряд чи скаже слово «зустрічатись». Він замінить його на «трахатись» (чи ще якийсь синонім). Словозаміна може здатися дивною, адже «трахатись» — значно відвертіше поняття, аніж «зустрічатися». Логіка захмелілого чоловіка така: запропонувати жінці секс — це не так інтимно та незручно, як запросити її на вечерю.
В ідеалі англієць не хотів би взагалі вдаватись до конкретних запрошень — ані романтичних, ані товариських. Він би хотів досягти бажаної цілі декількома жартиками і хитромудрими маневрами, які, до речі, настільки хитрі, що їх годі зрозуміти. Принцип «непевності» має безліч переваг: англійцю не треба виявляти жодних емоцій; він не поспішає надто швидко вв’язуватися у щось, що можна охарактеризувати як «стосунки» (цього слова він боїться ще більше, ніж слова «побачення»); йому не треба ані робити, ані казати щось «сопливо-сльозливе», тож непохитна чоловіча гідність у безпеці; а понад все — не запитуючи прямо та недвозначно, він убезпечується від принизливої — такої ж прямої та недвозначної — відмови.
Англійки вже звикли до такої туманності та невизначеності залицяльників. Однак, навіть нам іноді важко правильно відчитати сигнали — в колі подруг ми можемо немислимо довго обговорювати можливі «сенси» дивних жартів та двозначних жестів. Принцип непевності має свої переваги і для жінок: хоч і не такі емоційно заґратовані, як чоловіки, ми легко ніяковіємо і намагаємось уникати відвертих любовних зізнань. Принцип непевності дає нам час на оглядини потенційного партнера, перш ніж виявляти до нього інтерес. Ми можемо «відхилити» небажаних залицяльників, навіть вголос не озвучуючи відсутність інтересу.
Іноземки, проте, не розуміють і навіть дратуються від туманності та непевності англійських флірт-технік. Мої подружки та інформаторки не англійки постійно скаржаться на чоловіків-англійців. Мінливу поведінку в стилі Протеуса вони списують на соромливість, пихатість та подавлену гомосексуальність — форма поведінки залежить від градусу роздратування. Їм невтямки, що англійські залицяння — це, по-суті, витончена гра «в моргалки», в якій головною метою є не так знайти собі партнера, як уникнути ніякових ситуацій та обрáз.
Убезпечитись від образ — є ще одним прикладом англійської «негативної ввічливості», згідно з якою не можна заходити на чужу територію та нав’язуватись людям. Негативна ввічливість є антиподом «позитивній», яка передбачає потребу єдності, контакту та схвалення навколишніх. Багато на позір дивних залицяльницьких практик, на які скаржаться іноземки: обережність, стриманість і особливо відстороненість, якраз і є характерними рисами «негативної ввічливості». А те, що ми уникаємо незручних моментів, хоч і може здатися егоїстичним, до певної міри є такою собі формою залицянь. Принцип непевності, — коли немає ані явного вияву симпатії, ані чіткої відмови, коли залицяються та дають відкоша виключно у формі делікатних натяків, а не прямих запрошень та заперечень, — дозволяє обом сторонам зберегти лице. Гра у залицяння, як і будь-який інший спорт, базується на принципах чесної гри.
Правила глузів
Флірт та загравання передбачає обмін компліментами, принаймні так заведено у більшості країн. Втім, з англійцями не так: ви радше почуєте обмін образами. А якщо точніше, то псевдообразами. Ми їх називаємо «глузами». Це одна з наших найпопулярніших вербальних форм спілкування (на пару з ниттям), і заразом — головна стратегія флірту. Головні складники грайливого глузування — дуже англійські: гумор, особливо іронія; гра слів; суперечка; цинізм; жартівлива агресія; піддражнювання; двозначність. Все, що ми любимо! Глузування до того ж виключає все те, чого ми не любимо і що нас дратує — емоції, солодкавість, полум’яність та прямолінійність.
Правила грайливого глузування дозволяють романсуючим парам спілкуватися, ніколи навіть не зізнаючись у почуттях, — це ж бо буде б незручно! Поза тим, правила глузів велять говорити зовсім не те, що на думці — а в цьому англійці справжні мастаки! Ось дослівний уривок з типової грайливої розмови двох підлітків, який я записала в автобусі. Діалог відбувався на очах у їхніх друзів-підлітків: