"Сатурна" майже не видно
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1964
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. Лещенко
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «"Сатурна" майже не видно». Краткое содержание книги:
Порушимо це мовчання. Тепер це можна зробити. Візьмемо одну з папок, струснемо з неї пилюку часу. Почнемо читати документи. І ось ми вже чуємо живі голоси й бачимо героїв повісті.
Те, про що дізнався Кравцов під час побачення з Марковим, поставило його ще в складніше становище. Виявляється, у місті почав активно діяти загін Будницького, Розроблено широкий план диверсій, які стануть відповіддю на погрозу гестапівців створити спокійний, як цвинтар, тил. Готувалося висадження в повітря вузлового залізничного депо, великої підземної бази пального, розташованої на околиці міста, і, нарешті, офіцерського казино. Кухар, виявляється, вистежив одного з бійців Будницького, який встановив зв'язок з офіціантками Клавою та Санею.
— Як же тепер бути? — спитав Кравцов.
— Ясно одно, — сказав Марков, — чоловік Будницького, який ходив до дівчат, не має досвіду і працював грубо, але Кухаря треба знищити.
Домовились, що на чергову зустріч з Кухарем у руїнах будинку замість Кравцова прийде хто-небудь з групи Будницького і на тому існування зрадника скінчиться. Сам же Кравцов у цей час має бути на очах у начальства.
Важко було придумати щось конкретне на той випадок, коли на бійців Будницького наткнеться агентура Ціммера, або, що гірше, Таубе. Марков обіцяв спеціально поговорити з людьми Будницького, щоб вони працювали акуратніше, проте одне це не усувало небезпеки викриття. Єдине, що міг зробити Кравцов, це вчасно дізнаватися про підозри, які виникають у Ціммера або Таубе, щоб мати можливість попередити.
— З Ціммером мені зробити це неважко, — сказав Кравцов. — А от з Таубе — справа складніша. Розумна і хитра тварюка.
— Розумніший і хитріший за вас? — усміхнувся Марков.
— А чорт його знає! Принаймні кожна розмова з ним для мене — важка робота, слово честі.
— Вся наша робота нелегка, Кравцов. — Марков дивився кудись мимо свого співрозмовника. — Отже, Таубе про свої давні зв'язки з гестапо говорить відкрито?
— Навіть вихваляється.
— Це добре. — Марков помітив на обличчі Кравцова здивування. — Очевидно, в його службі фашизму елемент випадковості відсутній, а це в свою чергу означає, що він криє в собі типові пороки фашизму. Бачите, Кравцов, хитрим, навіть дуже хитрим він може бути, а розумним в об'єктивному визначенні цієї людської якості він бути не може. Не може, і все. Фашизм і об'єктивний розум — ворогуючі сили. Справді розумна людина не може щиро служити фашизмові. Та коли людина віддано працює на найбруднішому і підступному фронті фашизму — гестапо, вона повинна бути заражена всіма пороками фашизму. Отже, чистий, об'єктивний розум тут виключається. Так от: за що працює цей ваш Таубе? Промацайте-но його, Кравцов, де у нього головне гниле дупло. І як тільки ви це з'ясуєте, у вашій характеристиці Таубе — «розумний і хитрий» — перша якість зникне. Але тим паче треба думати, як цього Таубе прибрати.
Минув ще тиждень. З Кухарем було покінчено. Його піхто не шукав. Опалювачем у ресторані казино почав працювати підпільник, і підготовка диверсії значно спростилась. За цей час Кравцов зробив кілька спроб поговорити з Таубе не в службовій обстановці, але марно. Таубе рішуче уникав неофіціальних зустрічей…
Під час чергового побачення Бабакін раптом спитав Кравцова:
— Кого у вас в гестапо звуть Артуром?
— Із тих, кого я там знаю, — Таубе, — відповів Кравцов. — Ти його бачив?
Бабакін з притаманною розвідникові точністю змалював зовнішність Таубе.
Чому ти запитуєш про нього?
Він мене вербував у гестапо.
— Ти погодився?
— Манірюсь, — розсміявся Бабакін. — Кажу йому, що боюсь і що нічого, крім торговельного діла, не знаю. А він тисне. Каже, що йому саме й треба влізти в торговельний гніт. В цілому стандартна, як виявилося, оправа. Він цікавиться золотом. І коли я збагнув його стратегію, я сказав йому прямо: допоможу і без того, щоб бути агентом. Хай тільки дасть на цьому заробити і мені.
Кравцов слухав усе це, затамувавши подих, і Бабакін помітив його хвилювання.
— Що це з тобою?
— Ти навіть не уявляєш, як це важливо! — Кравцов згадав свою розмову з Марковим. — Ну й що, ви вже якось почали свій бізнес?
Бабакін знову розсміявся.
— Ти квапишся, як і він. Я його всю весну водитиму за носа, а потім підсуну йому яку-небудь дурницю.
Кравцов розповів Бабакіну, хто такий Таубе і як з його появою в гестапо ускладнилося становище.
— От цікаво… — задумливо сказав Бабакін. — А мені він розумним не видався. Звичайнісінька гестапівська тварюка.
— Але ти розумієш, як важливо його знешкодити. Адже він кожного дня може наскочити на людей Будницького. Вони малодосвідчені і працюють грубувато.
— Гаразд. Дай подумати…