Кров на снігу
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Кров на снігу #1
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7319-8
- Переводчик: Володимир Чайковський
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Кров на снігу». Краткое содержание книги:
Улав — надзвичайно «обдарований» кілер, що працює на одного з найвпливовіших кримінальних авторитетів Осло. Проте не типовий кілер: крім хисту до холоднокровного вбивства, він має дивовижну схильність до глибокого кохання. І, попри дизлексію — нездатність правильного і швидкого розпізнавання слів, Улав — блискучий, гіпнотично-спокійний оповідач з неабиякою уявою. Останнє замовне вбивство або піднесе його на вершину професійної майстерності, або стане його найбільшою помилкою, адже закохатись у дружину власного боса, яку до того ж той наказав прибрати, крок дуже необачний…
Я заперечно похитав головою.
— Ні. Так сказав той хлопець з Бергена, коли перейшов до нас. Мовляв, ти такий недотепа, що Гофман не міг тебе задіяти як дилера. Він казав, ти не здатен скласти два і два.
Кляйн розреготався. Я промовчав.
— Це з Т.С. Еліота, хлопці, — зітхнув Рибалка.[16] — Самотність підозріливої людини. Повірте мені, всім лідерам випадає рано чи пізно спізнати такого роду самотність. І чимало жонатих чоловіків хоч раз у житті зазнають цього страждання. А от більшість батьків спромагаються його уникнути. Що ж до Гофмана, він скуштував усі три різновиди. Його зрадили його експедитор, його дружина і його син. Я близький до того, щоб йому поспівчувати.
Рибалка підійшов до обертових дверей. Крізь кругле віконце в дверях подивився у торговельну залу.
— То чого ти потребуєш?
— Двох з твоїх найліпших людей.
— Тебе послухати, голубе, у нас тут ціле військо.
— Гофман готується відбити атаку.
— Он як? А йому не здається зараз, що це він полює на тебе?
— Він мене знає.
Рибалка, здавалось, намагався видерти геть свого вуса.
— Ти можеш взяти Кляйна і Данця.
— А як щодо Данця і…
— Кляйна і Данця.
Я кивнув.
Рибалка вивів мене у торговельну залу. Я підійшов до вхідних дверей і витер запотіле з внутрішнього боку скло.
В Оперному пасажі[17] бовваніла якась чоловіча постать. Коли я заходив у крамницю, цього типа в пасажі не було. Людина могла стояти там, у снігу, з сотні можливих причин.
— У тебе є номер телефону, за яким?
— Ні, — сказав я квапливо. — Я дам знати, коли вони мені знадобляться. Тут є чорний хід?
Ідучи додому вузькими вуличками, я розмірковував про те, що гендель склався не так уже й погано. Я отримав команду з двох бійців, я досі був живий і я дізнався дещо нове. Що Т.С. Еліот написав отой рядок про самотність. А я завжди гадав, що то була жінка — як її на ім’я? Джордж Еліот?[18] «Hurt, he will never be hurt — he’s made to hurt other people».[19] He так, щоб я вірив поетам. Принаймні, не більше, ніж я вірю у привидів.
Розділ 10
Коріна приготувала просту страву з продуктів, які я купив.
— Смачно, — сказав я доївши, витер рот і підлив воду в наші склянки.
— Як ти дійшов до цього? — запитала вона.
— «Дійшов»? Що ти маєш на увазі?
— Я маю на увазі… навіщо ти цим займаєшся? Чому ти не робиш те, наприклад, що робив твій батько? Я припускаю, що він же не…
— Він помер, — сказав я, перехиливши за одним духом склянку води. Їжа була трохи пересолена.
— Ох. Мені дуже прикро, Улаве.
— Дарма. Нікому більше не прикро.
— Ти кумедний, — засміялась Коріна.
Вона була першою людиною за всі часи, хто сказав таке про мене.
— Коли так, постав що-небудь.
Я поставив платівку Джима Рівза.
— У тебе старомодний смак, — сказала вона.
— У мене небагато платівок.
— І, я гадаю, ти не танцюєш?
Я заперечно похитав головою.
— І у тебе немає пива в холодильнику?
— Ти хочеш пива?
Вона глянула на мене з кокетливою усмішкою, ніби я знову сказав щось кумедне.
— Улаве, влаштуймось на дивані?
Доки я варив каву, вона прибрала зі столу. Все це доволі затишно, подумав я. Відтак, ми всілись на дивані. Джим Рівз співав, що він кохає тебе, бо ти його розумієш.[20] Упродовж дня погода дещо пом’якшилась, за вікном повільно пливли великі віхті лапатого снігу.
Я дивився на неї. Якась частина мого єства була така напружена, що я ладен був пересісти на стілець. Інша частина мене жадала обхопити її вузьку талію, притягти до себе. Поцілувати її червоні губи. Гладити її блискуче волосся. Стиснути її в обіймах… сильніше… так сильно, щоб вийшло повітря з легенів, щоб почути, як вона рефлекторно вдихає з сопінням, відчути, як здавлюються, притискаючись до мене, її перса і животик. Мені злегка паморочилось в голові.
Тоді голка програвача ковзнула до середини платівки, звукознімач піднявся і повернувся назад, а вінілова платівка, дедалі повільніше обертаючись, зрештою зупинилась.
Я ковтнув. Мені кортіло піднести руку і покласти їй на оголену шкіру між плечем і шиєю. Але мене трусило. Не саму лише руку, а мене всього, наче у мене якась лихоманка.
— Улаве, ти… — прихилилась до мене Коріна.
Я не міг визначити, чи ті запаморочливі пахощі були в основному від парфумів, чи то в основному був її власний запах. Я змушений був розтулити рота, щоб вдихнути більше повітря. Вона взяла книжку з журнального столика переді мною.
16
Намагаючись показати свою «освіченість», Рибалка припускається поширеної серед псевдоерудитів помилки, приписуючи американському поетові Томасу Стернзу Еліоту крилату фразу з шедеврального роману «Мідлмарч» англійської письменниці Джорж Еліот (див. кн. V — остання фраза в розд. XLIV: «Він піддавав сумніву її почуття; а яка самотність є самотнішою за недовіру?»).
17
Цікаво, що на розі проходу з Юнгсторґет до Народного театру (колишня Опера) в Осло справді розташована рибна крамниця…
18
Джордж Еліот — літературний псевдонім Мері Енн Еванс (1819–1880).
19
«Поранитись? Він ніколи не пораниться — він створений, щоб ранити інших людей» — Цитата з іншого роману Джордж Еліот, «Сайлес Марнер» — розд. 8, де Ґодфрі Кас, у розмові з Брайс, так висловлюється щодо свого брата.
20
«І love you because you understand, dear…». — Джим Рівз відкривав цією піснею свій концерт в Осло у квітні 1964 р.